Співробітництво в космічній сфері країн СНД

Угоду про спільну діяльність з дослідження та використання космічного простору в мирних цілях (Міждержавну угоду з космосу – МДУК)було укладено в Мінську 30 грудня 1991 року державами СНД: Азербайджанською Республікою, Республікою Білорусь, Республікою Вірменія, Республікою Молдова, Республікою Казахстан, республікою Киргизстан, Російською Федерацією, Республікою Таджикистан, Туркменістаном, Республікою Узбекистан і Україною (із застереженнями від 4.06.92 р.).

Угодавстановлює, що спільна діяльність у космічній сфері провадиться державами СНД згідно з Міждержавною космічною програмою (МДКП).

Координацію виконання МДКП здійснює Міждержавна Рада з космосу, яка формується з повноважних представників держав-учасниць Угоди відповідно до статті 2 Угоди.

Угодапередбачає виконання програм як цивільного (у тому числі комерційного), так і подвійного та військового призначення, реалізацію яких забезпечують об’єднані Стратегічні Збройні Сили СНД.

Міждержавна програмафінансується за рахунок пайових внесків держав-учасниць і здійснюється на основі існуючих і знову створюваних космічних комплексів і об’єктів космічної інфраструктури, причому використання зазначеної інфраструктури для виконання національних космічних програм визначається окремими угодами зацікавлених сторін. Витрати на експлуатацію необхідної космічної інфраструктури, так само як і отримання прибутку від реалізації космічних проектів (у тому числі запусків космічних апаратів на комерційній основі) здійснюються згідно з пайовою участю держав-учасниць цієї Угоди.

Проект першої Міждержавної програми з дослідження та використання космічного простору, сформований наприкінці 1992 року, містив розділи: космічний зв’язок, телебачення та навігація; ДЗЗ; космічні технології; пілотовані комплекси та міжнародне співробітництво на їх основі; засоби виведення космічних апаратів; космічні комплекси наукового призначення; утримання та розвиток унікальної наземної експериментальної бази для відпрацювання космічної техніки; наземний автоматизований комплекс керування космічними апаратами; нові матеріали, технології та обладнання для створення ракетно-космічної техніки; багаторазові космічні транспортні системи; космодроми. Але винесена на узгодження держав-учасниць Угоди Програма «загальмувала» через три основні причини: фінансова неспроможність більшості колишніх союзних республік у зв’язку з поглибленням кризового стану економік в країнах Співдружності; відсутність в положеннях Угоди правових механізмів повернення коштів, що мали витрачатися для фінансування Програми; невизначеність для переважної більшості держав-учасниць Угоди) практичного зиску від участі в заходах з реалізації Міждержавної угоди з космосу, тобто, через відсутність ринкової основи у відносинах учасників цієї Угоди.