І.1.8.2. Розвиток інституту відповідальності в космічному праві

Започаткування теоретичних розробок проблем міжнародно-правової відповідальності за шкоду під час провадження космічної діяльності припадає на кінець 50-х – початок 60-х рр. ХХ століття. Саме тоді у зв’язку з активізацією космічної діяльності держав в перших документах новоутвореного Комітету ООН з космосу були оприлюднені думки відомих авторитетів в галузі міжнародного права щодо актуальності цієї проблематики.

Але системного та наближеного до практичних потреб космічної галузі характеру розробка цих важливих проблем набула тільки з 1963 року, коли ГА ООН ухвалила серед інших в Декларації принципів і два принципи, згідно з якими «держави несуть міжнародну відповідальність за національну діяльність у космічному просторі…» (п. 5) і кожна держава «… несеміжнародну відповідальність за шкоду, спричинену…» запущеним космічним об’єктом (п. 8).

Договір про принципи діяльності держав з дослідження та використання космічного простору, включаючи Місяць та інші небесні тіла, 1967 року закріплює міжнародну відповідальність держав як один з основних принципів космічної діяльності. В основоположному міжнародно-правовому акту з питань зазначеної діяльності міжнародна відповідальність вперше розподіляється на політичну відповідальність, тобто, дотримання загальних принципів міжнародного права та норм міжнародного космічного права (ст. VI) та матеріальну відповідальність або відповідальність за шкоду, спричинену такою діяльністю, (ст. VII).

Відповідно до ст. VІ Договору про космос держави-учасниці Договору несуть міжнародну відповідальність за національну діяльність у космічному просторі, включаючи Місяць та інші небесні тіла, незалежно від того провадиться вона урядовими організаціями чи неурядовими юридичними особами, і за забезпечення того, щоб національна діяльність провадилась згідно з положеннями, що містяться в цьому Договорі. Розгляд міжнародної відповідальності держав саме в світлі їх національної діяльності у космічному просторі є правомірним, оскільки Договір ставить за обов’язок усім без виключення суб’єктам відповідної діяльності провадити її тільки з дозволу і під постійним контролем з боку держави.

Таким чином, можна говорити про те, що Договір про космос містить цілком визначені механізми взаємодії та взаємозалежності суб’єктів космічної діяльності та держави в контексті інституту міжнародної відповідальності, норми якого, у свою чергу, містять, з одного боку, обов’язок з ліквідації завданої шкоди, а з другого – право потерпілої сторони на задоволення своїх порушених інтересів за рахунок винуватої сторони.

Більш детальної регламентації ці положення набувають в Конвенції про відповідальність 1972 р. і в Угоді про Місяць 1979 р. Пізніше спеціальні норми відповідальності за окремі напрями діяльності держав в космічній сфері сформульовано і в Принципах БТМ 1982 р., Принципах ДЗЗ 1986 р., Принципах ЯДЕ 1992 р., однак поки що ці норми носять характер рекомендацій.