І.1.1.8. Ефективність сучасного міжнародного космічного права

У ході проведених у 1995 році відкритих консультацій в рамках Комітету ООН з космосу (КВКП) було обговорено ряд нових пунктів для можливого внесення до порядку денного Юридичного підкомітету, включаючи пункт «Огляд статусу п’яти міжнародних-правових документів з космосу», що був запропонований делегацією Мексики.

Резолюцією 51 сесії ГА ООН 1997 року Юридичному підкомітету було рекомендовано включити зазначений пункт до порядку денного наступної сесії підкомітету. Водночас за пропозицією КВКП Секретаріат ООН звернувся до держав-членів з проханням надати інформацію щодо чинників, що заважають ратифікації п’яти договорів з питань космічної діяльності.

Юридичний підкомітет приступив до розгляду цього пункту на своїй 37 сесії в 1998 році, а на наступній сесії (1999 р.) утворив робочу групу. В рамках підготовки до обговорення Підкомітетом нового пункту порядку денного Секретаріат оприлюднив довідковий документ, що містив історичну довідку щодо кожного з п’яти міжнародно-правових документів, а також аналіз відповідей, що були надіслані державами-членами на запитальник Секретаріату з порушеного питання (документ ООН A/AC.105/C.2/L.210).

Розгляд даного пункту порядку денного сесії проходить в рамках загальних сесійних засідань, а також засідань робочої групи, утвореної у 2002 році (на період до 2004 року з наступною пролонгацією впродовж 2005-2008 рр.).

Секретаріат щорічно оприлюднює статистику приєднання держав світу до договорів ООН з космосу[35]. Ці статистичні дані та оглядові записки Секретаріату з аналізом відповідей держав-членів на запитальник Підкомітету становлять ту фактологічну базу, яка і є з року в рік основою для діяльності робочої групи з дуже повільним рухом до набуття консенсусу з цього не зовсім простого питання.

Певні зрушення в роботі Юридичного підкомітету відбулися після сесії 2007 року, коли за ініціативи кількох делегацій було ухвалено пропозицію Комітету ООН з космосу про те, що Підкомітету належить провести оцінку того, чи забезпечують міжнародні та національні норми права належне регулювання поточної та потенційної діяльності на Місяці та інших небесних тілах. Пропозиції стосувалися розгляду Підкомітетом через його Робочу групу статусу і застосування п’яти договорів Організації Об’єднаних Націй з космосу: а) розглянути діяльність, яка наразі провадиться чи буде провадитись на Місяці та інших небесних тілах у найближчому майбутньому; б) виявити національні та міжнародні норми, що регулюють діяльність на Місяці та інших небесних тілах; і в) провести оцінку того, чи забезпечують міжнародні та національні норми належний режим для діяльності на Місяці та інших небесних тілах.

Обґрунтування терміновості реалізації зазначених пропозицій полягали в наступному: вважаючи за нагальне для практичних потреб космічної спільности активізацію процесу приєднання держав-членів до Угоди про Місяць 1979 р.[36], та оскільки Юридичний підкомітет звичайно спонукає держави ставати сторонами договорів Організації Об’єднаних Націй з космосу шляхом надання інформації про переваги приєднання до договорів, то, як першу задачу, Підкомітету належить звернутись до держав-учасникам Угоди про Місяць з проханням продемонструвати переваги приєднання до цієї Угоди. При оцінюванні того, чи забезпечують національні закони належне регулювання діяльності на Місяці та інших небесних тілах, дії Робочої групи зі статусу та застосування п’яти договорів Організації Об’єднаних Націй з космосу не повинні виходити за рамки її мандату.

Жвава дискусія розгорнулася навколо питання про розробку і прийняття всеосяжної конвенції з космічного права.

Як загально відомо, після прийняття Договору про космос 1967 року кожний з наступних багатосторонніх міжнародних актів з питань космічної діяльності розроблювався з урахуванням цього Договору та інших попередніх угод з космосу. Усі п’ять актів утворюють основу спеціальної галузі міжнародного права – МКП. В преамбулах чотирьох актів, прийнятих після Договору 1967 року, містяться посилання на цей Договір. Тому можна припустити, що їх розгляд з метою вдосконалення вимагатиме цілісного підходу, за якого рішення про зміни будь-якого з них потребуватиме внесення змін і до інших. У противному разі не виключені колізії між положеннями документів, що утворюють єдину систему взаємопов’язаних норм і принципів космічного права.

Виходячи з вищезазначеного, можна вважати вкрай своєчасними пропозиції Російської Федерації, викладені на сорок третій сесії Юридичного підкомітету ООН. Сформульовані у статусі робочого документу A/AC.105/L/225 ці пропозиції стосуються обгрунтування необхідності започаткування широкомасштабної роботи щодо розробки єдиного міжнародно-правового акту, який акумулював би в собі усю множину норм і принципів космічної діяльності, викладену в багатосторонніх договорах і принципах цієї діяльності[37]. На погляд авторів цього робочого документу та деяких інших делегацій, «приймаючи до уваги останні тенденції в галузі космічної діяльності та технологій, які потребують відповідної адаптації існуючих правових норм, а також необхідність кодифікації міжнародного космічного права», і з метою реалізації рекомендацій третьої Конференції ООН з космосу є вкрай актуальним «включити до порядку денного сорокової сесії Юридичного підкомітету пункт, що озаглавлений «Обговорення питання про доцільність і бажаність розробки універсальної всеосяжної конвенції з міжнародного космічного права»[38].

Незважаючи на те, що з кожним роком збільшується кількість держав, що виявляє підтримку даної правової ініціативи, у зв'язку з запереченнями делегацій Японії і США так і не вдалося винести розгляд даного питання до проекту порядку денного майбутньої сесії ЮПК (2009 року).

У ході засідання сесії 2008 року кількома делегаціями (Австрія, Бельгія, Греція, Німеччина) був запропонований проект резолюції Генеральної Асамблеї ООН про застосування юридичної концепції «запускаюча держава». Однак представники держав Латинської Америки висловили думку про передчасність рекомендації зазначеної резолюції для прийняття ГА ООН. У ході тривалої дискусії було вирішено, що проект буде більш глибоко розглянутий КВКП на його наступних сесіях. Водночас, було також ініціативу делегації США, підтриману низкою держав, спрямовану на прийняття чотирирічного плану з вивчення недоліків і розроблення пропозицій щодо заходів з підвищення ефективності Конвенції про реєстрацію 1975 р.

Істотна увага у виступах багатьох делегацій була приділяється питанню місцю і перспективам розвитку національних «космічних» законодавств. Акцент робиться на необхідності забезпечення відповідності положень національних «космічних» законодавств нормам міжнародного космічного права.