Заперечення щодо вичерпання національних засобів правового захисту

· Уряд стверджував, що заявник не вичерпав національних засобів захисту, оскільки він не подав скаргу до національних судів для оскарження бездіяльності Державної виконавчої служби чи з вимогою прискорити виконавче провадження у його справі (п.28 рішення у справі «Ромашов проти України»);

· Уряд посилався на існування у заявника можливості оскаржити бездіяльність або помилку виконавчої служби чи Державного казначейства, а також вимагати компенсацію завданої йому майнової і немайнової шкоди (п.31 рішення у справі «Ромашов проти України»);

· Уряд зазначив, що він здійснив усі заходи, передбачені національним законодавствам, для виконання рішення суду, винесеного на користь заявника (п.37 рішення у справі «Ромашов проти України»);

Аналітичний коментар:

Аргументи, наведені представником уряду, не можна вважати переконливими з огляду на те, що ефективних засобів захисту, які б дали заявнику можливість прискорити виконання рішення і досягти бажаного результату – отримати належну йому заробітну плату, що заборгував колишній роботодавець, не існує оскільки це невиконання було результатом відсутності коштів у державного підприємства «Південелектромаш».

Не сприйняття заперечень представника держави-відповідача як належних також зумовлено і тією обставиною, що обов’язок доведення Суду того, що засіб національного правового захисту був ефективним, доступним як теоретично, так і практично, та у відповідний час, лежить на Уряді, який заявляє, що засіб правового захисту не вичерпано. На цьому ЄСПЛ наголошував у раніше постановленому рішенні (див. справу “Хохліч проти України”, № 41707/98, § 149, 29 квітня 2003 року).