Моделі перебудови міжнародних корпорацій

Якщо причина перебудови полягає в зовнішніх сферах діяльності підприємства, то зміни можуть стосуватись характеру та рівня ділової активності, організаційно-правової форми, структури власності та джерел фінансування, міжнародних операцій, політики злиття й придбання інших фірм, типу й ступеня диверсифікації, ринкової та збутової політики і т. ін. Суперечності в технологічній галузі викликають до життя програми оновлення обладнання, впровадження нових технологічних процесів, у тому числі у сфері управління (оргтехніка, комунікації і т. ін.). Розбіжності в адміністративні сфері призводять до змін методів управління, організаційних принципів, мотивів та інших елементів культури фірми.

Залежно від того, що поставлено в центр перебудови, виділяють такі типи:

- переорієнтація;

- реструктуризація;

- реінжиніринг;

- регенерація.

Так, якщо в результаті перебудови радикально змінюється структура фірми, то говорять про реструктуризацію, при радикальній зміні пріоритетів - про переорієнтацію, зміни, пов'язані не стільки із зовнішніми виявленнями, скільки із внутрішньою трансформацією, відносяться до реінжинірингу.

Стилі перебудови різняться, в основному, за типом зусиль, необхідних для її здійснення. Реструктуризація потребує переважно формалізованих дій і майже не пов'язана з мотивацією персоналу. Навпаки, переорієнтація є слабо формалізованим процесом, що потребує, сильної мотивації. Найскладнішим процесом є регенерація, що супроводжується найзначнішим обсягом робіт як у сфері формалізованих дій, так і за мотивацією персоналу. Реінжиніринг характеризується за обома критеріями як проміжний процес.

У загальному вигляді ставлення до перебудови може бути сформульовано з погляду конкурентної боротьби. Якщо в про­цесі перебудови ігноруються цінності споживачів, то вона може бути охарактеризована як надлишкова, а у разі значних вкладень для досягнення кращих показників, ніж у конкурентів, - небезпечною, так як даремно виснажує фірмові ресурси. Якщо мета перебудови - забезпечення цінностей покупців, то отримання незначних переваг дає підставу вважати перебудову додатковою, але не першорядним заходом, так як потенційний покупець залишається у сфері впливу конкурентів, у разі ж створення серйозних переваг будуть досягнуті цілі підприємства і таку перебудову можна назвати вирішальною.

Успіх перебудови супроводжує низка передумов, серед яких окремлюються:

- розуміння й прийняття необхідних змін;

- потреба підвищення гнучкості організаційних структур;

- спроможність змінювати культуру.

Отже, в процесі певної перебудови ТНК можна назвати такі етапи:

1. Формування бажаного іміджу фірми. Цей етап проходить у межах розробки стратегії фірми, її цілей та засобів К досягнення, особлива увага приділяється орієнтації на споживачів. В результаті визначаються основні напрями перебудови, тобто ті процеси, які є життєво важливими для бізнесу.

2. На другому етапі створюється задум моделі реального бізнесу фірми. В цій моделі описуються та документуються основні операції компанії, оцінюється їх ефективність, запроваджується система процесів, з допомогою яких компанія досягає своїх цілей.

3. На третьому етапі всесторонньо розробляється модель нового бізнесу, а також здійснюється перепроектування наївного бізнесу.

4. На четвертому етапі відбувається практичне застосування моделі нового бізнесу, а також здійснюється перехід від старих процесів до нових, таким чином щоб виконавці не відчули дисгармонії ділового середовища та не потрапили в сфєсовий стан.