Теоретична риторика

«Оратором є лише той,

хто в змозі говорити з кожного питання

гарно, вишукано і переконливо»

Тіціт

Успіх виступу може забезпечити ретельна до нього підготовка. Промовець, який належно до виступу не підготувався, хвилюється вже від думки про те, що йому доведеться імпровізувати перед аудиторією.

Логічна структура виступу, а також послідовність та взаємозв’язок думок фіксується у вигляді плану. Пунктами плану зазвичай є ключові поняття або стисло сформульовані судження.

Подбавши про зміст, смислову наповненість виступу, необхідно зосередитись на формі виступу.

Будь-який виступ складається з трьох основних частин: початку (вступу), основної частини і закінчення (висновків).

П о ч а т о к виступу має велике значення, бо саме на цьому етапі промовець має розв’язати кілька важливих завдань, від яких залежить успіх подальшого виступу:

1) подолати хвилювання й набути впевненості;

2) встановити контакт зі слухачами, завоювати їхні симпатії;

3) зацікавити аудиторію темою свого виступу;

4) стисло схарактеризувати загальний зміст виступу і розділити його на окремі питання.

Перш за все, з’явившись перед широким загалом, слід привітатися з присутніми, витримати їхні погляди, подолати внутрішнє напруження й почати виступ з чогось цікавого або із суті питання, уникаючи шаблону. Це може бути випадок із життя, парадоксальне формулювання. Можна почати з компліменту слухачам, а потім коротко схарактеризувати зміст і завдання промови.

Виклад змісту о с н о в н о ї ч а с т и н и слід здійснювати за принципом від простого до складного, стежачи, щоб, з одного боку, усе, що говориться, було зрозумілим слухачам, а з другого, щоб не було банальним, усім відомим. Інформація упорядковується по-різному:

1) у хронологічній послідовності, коли потрібно викласти події чи схарактеризувати певний процес роботи, діяльності;

2) у формі опису певного предмета, пояснення його будови, функцій та інших істотних ознак;

3) шляхом переліку основних пунктів, характеристик, прикладів застосування, переваг тощо;

4) шляхом викладу певних тез, їх аргументації.

Тобто промовець викладає думки, пояснюючи, описуючи, розповідаючи, доводячи.

Слід пам’ятати, що найменш цікавим з-поміж інших типів мовлення є о п и с, тому не варто ним надуживати. Пожвавити опис можна оригінальними образами, порівняннями, метафорами, оцінками, проблемністю викладу, зіставленням протилежних думок.

Р о з п о в і д ь належить до найцікавіших форм викладу змісту, тобто особливих проблем щодо підтримання уваги слухачів не викликає, якщо містить новизну.

Рівень інтересу до мовлення типу р о з д у м у залежить від актуальності порушеної проблеми, від доступності самого викладу.

Важливе значення має також з а к і н ч е н н я виступу. Існує кілька способів закінчити свій виступ:

1. Підбити підсумки всього сказаного, повторивши основні положення виступу.

2. Закликати до конкретних дій.

3. Зробити слухачам комплімент.

4. Процитувати доречні поетичні рядки.

5. Пожартувати, викликавши сміх.

Не слід закінчувати виступ словами «Оце все, що я хотів сказати», пам’ятаючи, що саме від сказаного у закінченні залежить, що з виступу залишиться в пам’яті слухачів. Тому прикінцеві фрази є дуже важливими, і обміркувати їх потрібно якнайретельніше. (За І. Томаном, Д. Карнегі)