Дієприкметник

Дієприкметник – це не особова форма дієслова, яка називає ознаку предмета за дією і відповідає на питання який? яка? яке? які? Наприклад: Документ підписаний керівником організації; Вже давно укладені угоди, накреслені плани співробітництва.

За своїми морфологічними ознаками дієприкметники схожі на прикметники, бо узгоджуються з іменниками у роді, числі й відмінку: проголошений закон про мови, надрукований указ, наказ.

У реченні дієприкметник виступає узгодженим означенням або іменною частиною складного присудка. Наприклад: У кімнаті було чути звуки працюючої машинки; Задачі підібрані для співробітників тресту.

Дієприкметникам властиві категорії виду – доконаного або недоконаного, часу – теперішнього чи минулого: пишучий – написаний, складаючий – складений.

Дієприкметник із залежними словами утворює дієприкметниковий зворот. Майданчик, відділений від загальної площі, був засипаний світлим піском; Лист, надрукований секретаркою, лежав на столі.

У фаховому мовленні використання дієприкметників має свої особливості.

Є активні і пасивні дієприкметники.

Активні дієприкметники виражають ознаку за дією, яку здійснює сам діяч. Наприклад: працюючий двигун, тонізуючі речовини, проросле зерно.

Пасивні дієприкметники виражають ознаку предмета, що зазначає на собі дії іншого предмета. Наприклад: збудований об’єкт, створена група, споруджений міст, розглянуте питання.

Для фахового мовлення є характерним широке використання пасивних дієприкметників: витримане вино, перероджений виноградний сік, пресовані дріжджі, пастеризоване молоко.

Зверніть увагу! У сучасній українській мові активні дієприкметники теперішнього часу найчастіше замінюються синонімічними підрядними означальними реченнями. Наприклад: працюючий – той, хто працює; працівник.

А якщо вживаються, то переходять до прикметників. Наприклад: стояча вода, ріжучий біль, відстаючий (невстигаючий) студент, бажаючі (охочі) відпочити.

Зверніть увагу!

Особливості перекладу

Отже, у сучасній українській мові обмежено вживають активні дієприкметники теперішнього часу, змінюючи їх у разі перекладу з інших мов, зокрема російської, прикметниками чи іменниками.

Від пасивних дієприкметників утворюються безособові дієслівні форми на -но, -то. Вони творяться шляхом заміни закінчення на суфікс -о: виконаний – виконано, прочитаний – прочитано літературу, подано рекомендації. Ці форми невідмінювані. Вони виконують роль основного члена у безособовому реченні. Такі конструкції широко використовуються як в усному, так і в писемному діловому мовленні. Наприклад: 1. У роботі висловлено чимало свіжих самостійних суджень, цікавих спостережень. 2. Статтю опубліковано у фаховому журналі. 3. Результати дослідження може бути використано при вивченні спецкурсу. 4. Заняття було проведено на належному навчально-методичному та науковому рівні.