2015-06-30
710
Документи українського справочинства складаються згідно з усталеними нормами та правилами. Кожний документ складається з окремих елементів – реквізитів.
Реквізит (лат. – необхідне, потрібне) – обов’язкові дані як елемент вірного оформлення офіційних документів. Для кожного документа є свої усталені норми наявності та розташування реквізитів.
Розрізняють постійні та змінні реквізити документа. Постійні реквізити друкують під час виготовлення бланка; змінні – фіксують на бланка в процесі заповнення.
Сукупність реквізитів, розташованих у встановленій послідовності на бланку, називається формуляром. Кожний вид документа повинен мати свій формуляр-зразок, тобто певну модель побудови, що встановлює формат, розміри, реквізити.
Для документів з високим рівнем стандартизації друкарським або іншим способом виготовляють бланки, що містять трафаретний текст.
Бланк документа – це однотипна форма документа з надрукованою постійною інформацією і місцем, відведеним для змінної інформації. Бланки виготовляють згідно з вимогами Національного стандарту України (ДСТУ 4163-2003), чинного з 1 вересня 2003р.
|
|
|
Для багатьох документів характерні такі реквізити:
1. Державний герб
2. Назва міністерства або відомства, якому підпорядковується установа.
3. Назва структурного підрозділу.
4. Індекс підприємства зв’язку, поштова й телеграфна адреса,номер телефону (факсу).
5. Назва виду документа.
6. Дата.
7. Посилання на індекс та дату вихідного документа.
8. Адресат.
9. Заголовок до тексту.
10. Текст документа.
11. Відмітка про наявність додатка.
12. Підпис.
13. Печатка.
14. Резолюція (напис, зроблений керівником установи на документі, що містить вказівки щодо виконання цього документа).
