Техніка виконання. Повільно вести вниз долоню, притиснути її до стіни, а коли цей рух закінчиться, почати рух плеча й передпліччя вгору

Повільно вести вниз долоню, притиснути її до стіни, а коли цей рух закінчиться, почати рух плеча й передпліччя вгору, звернув­ши увагу за рух кисті й пальців. Варто уявити собі рух справжньої щетини в момент, коли починається рух «ручки» нагору. Волосся «щетини», що чіпляються за поверхню, почнуть закручуватися, починаючи з кінців, і потім, коли «ручка» буде піднята досить високо, воно витягнеться уздовж стіни, але тепер буде спрямовано вниз і потягнеться за «ручкою» нагору. Коли «маляр» почне рухати кисть униз, закручування «щетини» відбудеться знову. Необхідного підказати, що рухи закручування починаються в перших фангах пальців. Пальці спочатку повинні зігнутися в перших фангах, потім — у других, нарешті,— у третіх. Тильна частина долоні повинна виявитися притиснутою до стіни. Після цього кисть повзе по стіні нагору. Коли передпліччя почне опускатися, пальці зігнуться в трьох суглобах, а потім зовсім випростуються, і кисть знову повзтиме по стіні, притиснутою долонею й пальцями. Це рух — найголовніше у вправі. Так триває до команди «Стій!». Потім те саме виконує ліва рука, а потім — обидві одночасно. Так створюється первинна схема вправи.

Примітка.

Можливі помилки: неповно «закручуються» й «розкручуються» пальці й кисть; немає дотику до стіни; рухи не збігаються з музикою.

Для того щоб збільшити амплітуду рухів, учитель пропонує: «Уявіть, що пропонується пофарбувати паркан зверху (а він ви­щий ніж ваш зріст) і до рівня колін». Оскільки простір збіль­шився, а часу на його подолання залишилося стільки ж, скільки було раніше, швидкість рухів повинна відповідно збільшитися. На цьому прикладі вчитель пояснює учням, що заданий простір, у якому виконуються рухи, і точний час, протягом якого вони виконуються, завжди спричиняють певну швидкість дії. Учням важливо знайти найзручніше положення для ніг, щоб легко зги­натися й нахиляти тулуб уперед.

ІІ етап

В. П.— спиною до стіни. Учні повинні «фарбувати» уявну стіну. Долоня й пальці в попередній вправі відчували реальну стіну, і труднощі виявилися тільки в техніці «закручування» й «розпрямлення» киеті й пальців. Тепер реальної опори немає, і допомогти подолати ці труднощі може тільки дотикова й рухова пам'ять, що підказує правильні відчуття й рухи рук.

Техніка виконання

Покласти обидві руки на уявну стіну вище голови й почати вправу під знайому музику.

Примітка. Завдання складне. Це вправа із двома уявлюва-ними предметами.