Конфлікт у драматичному творі є невіддільним від сюжету, фабули й інтриги — понять споріднених і щільно пов'язаних одне з одним.
Сюжет — система подій, що пов'язані з основним конфліктом твору і розкривають характери дійових осіб. У драмі здебільшого є не одна, а кілька сюжетних ліній. Стикаючись, переплітаючись або обминаючи одна одну, вони утворюють звивисту сітку, вигадливий «сюжетний контрапункт», у складному лабіринті якого борються дійові особи. Сюжетні лінії, що проходять крізь усю п'єсу й утворюють її стрижень й опору, називаються головними, а решта — побічними сюжетними лініями.
Фабула — короткий зміст, викладання дій і подій, зображених у творі в їхньому послідовному зв'язку. Між фабулою і сюжетом іноді ставлять знак рівності.
Інтрига — особливо заплутаний і напружений розвиток сюжету в драматичному творі.
Колізія — гостре зіткнення протилежних поглядів, почутті», інтересів у художньому творі.
Конфлікт, сюжет, фабула, дія п'єси, її ідея знаходять свій вияв у тексті автора, у його мові, у мовній тканині драми.
Текст
Слово, розмова, мова — головний інструмент театру і його актора.
Слово, вимовлене людиною на сцені, повинне виражати до кін ця внутрішній світ, стан, прагнення, думки характеру, що створюється.
Роль, над якою працює актор-аматор,— це слова героя п'єси, якими він веде боротьбу за досягнення накресленої мети, за ви
конання поставленого завдання. Ці слова виражають думки, почуття, прагнення і сподівання дійової особи; у них приховані події та конфлікти, ідеї та характери, образи і мета, обставини і причини боротьби, усе життя людей, які діють у п'єсі. Режисерський примірник тексту містить:
• визначення:
♦ головної теми (про що, про які явища дійсності написана п'єса),
♦ ідеї (що хоче сказати автор, як він ставиться до зображуваної у п'єсі дійсності, у чому його основна думка),
♦ завдання,
♦ п'єси, сюжету, характеру побудови інтриги, драматургії п'єси,
♦ фабули, наскрізної дії та наскрізної протидії,
♦ конфлікту і розстановки сил,
♦ хто веде наскрізну дію п'єси, хто протидіє,
♦ головних сцен, тобто таких, які найповніше і найчіткіше виражають ідею вистави;
• поділ п'єси на частини найвизначніших подій, що ламають дію; назви цих частин;
• опис образів, їхнє ставлення до навколишнього середовища, до події, до інших дійових осіб, їх наскрізну дію і завдання, їх соціальну, індивідуальну і мовленнєву характеристику, зовнішню і внутрішню характерність, розвиток образу — психічні й фізичні зміни, що відбуваються з образом під впливом подій п'єси, біографію дійової особи;
• примітки щодо оформлення, музики, танцю тощо;
• ескізи основних (вузлових) мізансцен.