Види злочинів на Русі

«Руська правда» не наводила достатньо чіткого визначення злочину. Під злочином давньоруська пам’ятка права розуміла «обіду», тобто заподіяння матеріальної, фізичної чи моральної шкоди. Церковне законодавство знало іншу назву злочину «грух».

«Руська правда» визнавала такі види злочинів:

- злочини проти життя. Найтяжчим серед них вважалося вбивство. Навмисне вбивство називалося «душегубством». За здійснення вбивства в розбої передбачалося найсуворіше покарання – потік і пограбування (вигнання з общини та конфіскація майна). Вирізнялося вбивство, здійснено у «сваді» чи на «піру», тобто під час сварки чи на банкеті;

- заподіяння тілесних ушкоджень. За «Короткою правдою» злочином вважалося позбавлення особи життєво важливих органів, насамперед ноги, руки, ока, носа. Значний штраф у розмірі 20 грн. (полувіра) пояснювався тим, що потерпіла особа обмежувалась у правоздатності. Вона потрапляла під опіку церкви, де її спостигала так звана громадянська смерть;

- злочини проти здоров’я. До них відносили заподіяння ран та ушкоджень, побої. За їх здійснення передбачався штраф у розмірі 3 гривні;

- злочини проти честі. Йшло про образу не словом, а фізичною дією. Цей вид злочину близький до складу злочину проти здоров’я, однак відповідальність передбачалася значно суворіша. Так, за удар невийнятим із піхов мечем передбачалися санкції вчетверо суворіші, ніж за тяжку рану. Такі ж стягнення очікували на того, хто вдарить іншого батогом, долонею чи зворотнім боком меча або посягне на символ чоловічої гідності – бороду та вуса;

- злочини проти особистої свободи відомі «Руській правді» у двох видах: продаж напівзалежної людини в рабство і позбавлення волі за надуманими обвинуваченнями;

- майнові злочини. Право не розрізняло пограбування від розбійного нападу чи від крадіжки. Ці кримінально-правові категорії містилися в одному терміні – «татьба»;

- знищення чужого майна. «Руська правда» розрізняла підпал рухомих і нерухомих речей;

- злочини проти шлюбу та моралі. Шлюб між родичами, двоєженство, розлучення, не освячене єпископом тощо (церковний суд) та суд князя – викрадення нареченої, зґвалтування, підпал церковних будівель тощо;

- злочини проти держави. У «Руській правді» не згадувалися, проте відклалися в інших історичних та правових пам’ятках епохи.