Кожна країна проводить свою власну політику по відношенню до аграрного сектору, так як сільське господарство є особливим сектором, котрий у значній мірі залежить від природнокліматичних умов, які в різних країнах різні. ГАТТ виключила сільськогосподарські продукти з числа стандартних об'єктів міжнародної торгівлі. У торгівлі сільськогосподарською продукцією демпінг, експортні субсидії, імпортні квоти, дискримінація та міжнародні картелі не заборонені, тоді як такі ж заходи ГАТТ рішуче забороняє у торгівлі іншими товарами.
Для визначення рівня захисту країни від імпорту користуються показником, що називається номінальним протекційним коефіцієнтом (Кнп) або номінальним коефіцієнтом захисту:
Кнп = Р1/Р0, при ВК = стаб,
де Кнп — номінальний коефіцієнт захисту;
Р1 — діюча ціна на даний вид продукту в даній країні;
Ро — світова ціна на даний вид продукту;
ВК — валютний курс.
Отже, номінальний коефіцієнт захисту дорівнює відношенню ціни, яку отримують виробники за свій продукт, до ціни, яку вони б отримували при вільній торгівлі на світовому ринку, при умові, що валютний курс стабільний.
|
|
Якщо Кнн>1, тобто Р1>Ро, то це означає, що держава підтримує виробника даної продукції, захищаючи від імпорту.
Якщо Кнп<1, тобто Р1<Ро, то це означає, що держава не тільки не підтримує виробника даної продукції, а ще й додатково його оподатковує.
Коефіцієнт Кнп дозволяє робити подібні висновки, але з певною мірою обережності, оскільки визначення це не є досконалим Причини:
— при визначенні Кнп спираються на дані про ціни, котрі
значно коливаються, а тому протекціонізм сьогодні може завтра
перетворитися в оподаткування;
— не завжди вдається врахувати транспортні витрати, щоб
дійсна й гіпотетичні ціни були співставні;
— у номінальному коефіцієнті захисту не враховані інші заходи, що впливають на добробут виробників агропродукції (наприклад, податки або тарифи на використовувані фактори виробництва).
Життя показує, що чим багатша нація, тим сильніші у неї тенденції до протекціоністського захисту аграрних виробників, тобто в таких країнах вищий номінальний коефіцієнт захисту. І ще один висновок: фермери, які займаються експортом продукції, платять завжди більший податок, ніж ті фермери, котрі виробляють продукцію, що конкурує з імпортом. Іншими словами: фермери експортної продукції захищені слабше, ніж фермери, які боряться з імпортом.
Причини такої ситуації:
— захист імпортозамінного фермерства пов'язаний з реалізацією завжди популярного завдання: досягнути само забезпеченості у виробництві агропродуктів, а особливо продуктів харчування;
|
|
— оподаткування товарів, які можуть бути експортовані, перетворює в дохід держави різницю між високою ціною на світовому ринку й нижчою ціною на національному ринку;
— захист імпортозамінного виробництва забезпечує тарифні
доходи (або доходи від видання ліцензій).
Розвинені країни використовують різноманітні форми політики підтримки фермерів, але є і спільні риси:
— спрямованість на підвищення доходів фермерів;
— робиться де за рахунок нанесення збитків національним;
— споживачам агропродукції;
— при цьому виникають загальноекономічні витрати в протекціонізованих національних господарствах.
Для країн, що розвиваються, також характерна різноманітність в аграрній політиці, але переважання тут експорту саме аграрної продукції позначилося на тому, що проявляється тенденція накладати податки на національне сільське господарство і зовнішню торгівлю.