Українська література для дітей 40-60 рр. ХХ ст. Основні тенденції розвитку

У кінці третього - на початку четвертого десятилiття ХХ столiття створюються потужнi видавництва лiтератури для дiтей: "Радянська школа" (спрямовує свої зусилля на видання шкiльної лiтератури - це видання на зразок"Весна та лiто: 3бiрка вiршiв, оповiдань та казок" [35], "Держлiтвидав" (І. Нечуй-Левицький"Вибранi твори" [33J, "Укpaїнські народнi казки: Легенди, оповiдання, речитвтивнi вiршi для дiтeй" [36]), "Молодь" (М, М. Коцюбинський "Ял инка" [34] тощо). Та найгoловнiшим осередком видання книги для дiтей все ж варта назвати видавництво "Дипвидав УРСР", що в 1964. poцi змiнить свою назву на "Веселка" й продов: жить роботу над виданням переважно лiтeратури для дітeй. Але видавництвa працюють під суворим наглядом i постiйним втручанням держави. Iдео логiзацiя набула небезпечних розмахiв. Жоден письменник не мас можлнвостi працюватипублiчно без твopiв, призначених для iдеологiчної кодифiкацii" в суспiльнiй свiдoмоcтi ролi iснуючого режиму, У видавництвах такими виданнями: росiйськомовнi видання укpaїнської класичної лiтератури: Т, Г. Шевченко. "Вишневий садок" [15] або ж збiрки фольклору назразок "Де сонечко сходить", де поряд з народними пiснями вмiщувалися нiбито народнi твори про iмперських вождiв та щасливе життя в радянськiй державi тощо.

У цей складний для української нації перiод до лiтeратури приходять такі письменники, як Андрій Малишко, Платон Boронько, Наталя Забiла, Марія Пригара, Oкcaнa Іваненко, Володимир Сосюра, Павло Тичина, Максим РильсьКий, Борuс Харчук, Андрій Головко та iншi талановитi митцi слова частину своїх творчих надбань вони присвячуюють дiтям.

Одним iз неперевершених пейзажних лiрикiв i naTpiотiв слiд назвати Максим Рильського. Пейзажнi замальовки aвтopa лаконiчнi, збагаченi неперевершеним малюнком: (На 6iлу гречку впали роси. / Beceлії 6джoли одгули)- так легко й колоритно змальовус митець вечiр воднойменному твоpi. Ta ж багатство барв i емоцiй у віршi "Вже перший cніг...". Багатi на патрiотизм його вiршi, Присвячені Україні ("Мова", "Yкpaiна;", "Слово про рідну матір", "Троянди й виноград': "Рiдна мова" тощо). Поет захоплюсться своїм народом i псредае своє захоnлення читачевi.

Окремою яскравою сторiнкою в лiтературi с пейзажна лiрика Павла Тичини. Бездоганно мальовниче добирання слiв, висока мелодiйнiсть, тонка зображальнiсть принесли великої популярнiсть творчостi митця ("В гаю, в маю...", "Хор лiсових дзвiночкiв", "Лuстя падає...", "Ociнь така мила", "Kвiтeнь", "Коливалися флейтами... ", "Де тополя росте... "). Патрiотичних мотивів сповнена пейзажна замальовка "Блакuть мою душу обвiяла... ".

Особливо високий патрiотизм вiршiв Володимира Сосюри ("Любіть Україну", "Україна" та iH.). Природнi, щирi, зрозумiлi для юного читача настанови, високий поетизм - все це npитaманне патрiотичній лiрицi автора.

Оповiдання Бориса Харчука ознайомлюють маленьких читачiв iз довколишнiм cвітом, навчають добра i любовi. короткi за обсягом, з ненав'язливим внховним аспектом i цiкавим сюжетом, вони легко прочитуюгься й недовго зал ишаються в дитячiй пам'ятi ("Як ведмiдь зимуе", "Над чистим озерами", "Бузьки", "На cнiгoвiй галявинi", "Калина" тощо [37]).

Платон Воронько та Нвталя 3абiла все багатство своєї творчості присвятили дiтям. Вiршi Платона BOpонько сюжетнi. Головними героями поет обирас звiрят: кошенят, necиків, зайчикiв, а також маленьких дiтей. Створює веселу і цiкaBY сюжетну лiнiю ("Кіт у чоботях", 'Хвостик нiде дiти", "Не такий апельсин", "Смачна корзина", "Кіт з6uрався до роботи", "Квітень", "Полотно", "Став журавель", "Липка": "Ніколи не хвались" тощо [38, 39]), TBopчість Наталі Забiли багатогранна - це i талановита поетеса, й активна збирачка фольклору, й цiкавій прозаїк. Вона укладас з6iркинародних казок, здiйснюючи лiтературну обр06ку фольклорного масиву. Результат - серiйнi та багатотомнi видання фольклорних твоpiв повiсть лягла 118 полицi дитячих гора" [39], "Иван Богатирь" [40], "Козак Мамарига" бiблiотек i стала певною мiрою дисонансні [41]; твори в чотирьох томах [46]). часовому просторi твором про війну письмеників.

Багато Уваги уснiй народнiй творчостi приділяє Марія Пригара ("Козак Голота" [42]. Впорядковує серiйнi й багатосерійні адресувалася дитячiй аудиторії. Її головні видання масивiв герой виробляє влас ну систему цiнноcтей культури й Оксана Іваненко ("Розумниця" [43] через терени життевого досвiду. тощо). Незаперечнi цiнностi середини ХХ столiттЯ

Вiйна та повоенний час накладають свiй (державнi та суспiльнi прiоритети, образ вождя вiдбиток на лiтературний процес, вводячи - зразком яких е твори О. Донченка: повiсть воєнно-патрiотичну тематику, яка для багатьох "Юрко Васюта", pомaн "Золота Медаль"), ппалiтераторiв (особливо фронтовикiв) стає провiдна та дидактична однозначнicть пiсля 1953 року.

у цей час головною естстичною засадою лiтератури є певне пiднесення, спpичинене змiною літератури для дiтей з Виховання ненавистi до ворога, полiтичному та суспiльному piвні (смерть письменнИКИ поетизують "романтику" помсти, Сталiна, налагодження пiслявоенного добробуту вбивство заради iдеi'. Тут варто навести як приклад твip О. Копиленка "Мовчання" - своерiдну ологiчне притягання залишається. У цьому лiтературну агiтащiю, випробуваний лiтературному планi час виходить образ Москви - столицi взiрець для наслiдування. У цей Радянського Союзу як "найкращого мicтa" на nepio" часто з'являються твори, що зображують землi!" (noвicть Н. Забiли "Катруся вже велика". Герої таких твopів виключно позитивнi,нецiкавi. безконфлiктнi. Їхнiй світ позитивний i благополучиий, тодi як світ читача ведення iєpapxiчної доцiльностi поколiнь.

У жанрi воєнної дитячої повісті працює й лоду (1947), репресiй i переслiдувань колишнiх Юрiй Збанацькuй ("Таємниця соколинoгo польоту") полонених та евакуйованих. Світ літератури по ру", "Лiсова красуня''). Це твори про подвиги волi розмежовувався зi світом людини. юних героїв-партизанiв. Повiсть "Таємниця" тiльки на початку 60-х pOків з'явилися першi колиного бору" - яскравий приклад романтики симптоми подолання кризи в лiтературi для організації i перемоги в лiтературi для дiтей, перемоги, дiтей: хочa докорiнних змiн, звичайно, не вiдбулося випрзвдовує будь-якi засоби, будь-якi жертви лося. Про збережения традицiй попереднiх.

Тему воєнних pоків розробляе й О. Іваненко, але її твори менш ідеалізовані ("Пошта прийшла", "Школа") в 1964 роцi й налiчувала майже 50 томів прuйшла", "Школа''), бо зображують переважно твоpiв на зразок "Таємницi Соколиного бору", життя дiтей в евакуацiї. У творах письменницi хоча в цiй період були вмiщенi й твори таланоперетинаються особистi Tpaгeдії гepoїB та aвтopiв. Серед таких варто назвати імена Бориса Комара, Олександра Пархоменка, Віктора Кави, Станіслава Тельнюка, Дмитра Ткача.

З часом до лiтератури повоєнного перiоду починають проникати ознаки загальнолюдських підходів, розмиваючи iдеологiчне нашарування перiод творчого пiднесення й повернення до у такому контекстi можна говорити про повiстi традицiй художностi в українськiй лiтературi ("Записки солдата"). Спостерiгається вiдступництво вiд поколiння шiстдесятникiв. Розвиваються нові жанри лiтератури й дитячої. зокрема фальшивих,статистичних гepoїв замiнюють веселi й дотепнi у лiтературу для дiтей входить жанр гумористичної прози (нові книги Ю. Збанацької). З"являється жанр гумористичної поезiї (Бойко). Беручи за основу сюжетно-композицiйнi мотиви народннх казок, автори творів аналiзують загальнолюдськi цiнностi, конфлiкт починає вiдображати зiткнення сил добра i зла у nepBісному розумiннi цих понять. Хоча не можна сказати, що твори повиннi повністю позбавитися iдеологiчного нашарування. у кiицi 60-х pOків велику аудиторiю зацiкав лених читачiв збирає казка Л. Глазового та Б. Чалого "Про вiдважного Барвiнка та Дзвоника", написана на замовлення журналу "Барвiнок" та видана окремою книгою в 1958 роцi. Захопливий, динамiчний пригодницький сюжет, незвичайний i цiкавий новий герой _ все це привабтовало маленьких читачiв.

Казка "В кpaїні сонячних зайчикiв" уводить до лiтератури нове iм'я - Всеволода Нестайка й Одразу ж робить автора популярним (Цей перший твip митця). Хоча казка й не позбавлена iдео логiчного нашарування, все ж мае цiкавий грун товний сюжет, яскравi образи головниx гepoїв, не спрощене, чiтке протистояння сил темряви та свiтла. Цiкавим є й те, що у фiнал твору автор не виноеить остаточноi' перемоги добра над злом. Таким чином заклик попереднiх pоків про знищення ворога замiнюєься на ствердження одвiчного спiвiснування двох протилежностей.

На початку 70-х pоків з'являється ще одна цiкава повiсть-казка "Пригоди Чорного кота Лапченка, описані; ним самим". Tвip є продовженням світової традицiї (вiдчутний вплив твоpiв Е. Гофмана та Н. Coceкi) зображення дiйсностi через призму кошачого сприйняття. Це допомогою aвтopoвi згумором обiграти рiзноманiтнi суспiльнi явища та здiйснитИ ви криття морально-психологiчних типiв.

Імперська розправа над лiтераторами-шiстдесятниками викликала нову хвилю лiтературної емiграцiї. У лiтературi для дiтeй знову з'являється тенденцiя до посилення виховноro моменту. Критерiй естетики переходять до розряду другорядностi; гумор, розкутiсть, фантазiя та коифлiктна неоднозначність ставляться пiд сумнів.

Друга половина ХХ столiття позначена певним занепадом лiтератури для дiтей,i лiтературного процесу взагалi.

За умови єдиної середньої освiти та poлi мовною виховання через засоби мacoBoї iнформацiї, з урахуванням вторинностi української мови щодо офiцiйної росiйської вiдбувається глобальне зросiйщення українського суспiльства. Лiтeратори, якi перебувають на цей час у лiтературному процесi, не в змозi самотужки впоратися з такою складного суспiльною проблемою. Вiдбувається розрив мiж лiтературним твором i його по теlЩiйним реципiентом на мовному i свiдомому рiвнях. Хiба що тiльки лiтература для дiтeй залишаcrься в бiльш-менш вигiдних умовах і її вудиторiя не зменшується, попит на неї зростає.

У кiнцi 60-х - на початку 70-х pоків скла дається ситуацiя, коли Bci бiльш-менш вapтiсні твори для дiтей з'являються з-пiд пера недитячих письменникiв - П. Панч, А. Шиян, 1. Сенченко та iншi "дорослі" письменникн звертаються до дитячої тематики.

у цей час до лiтературного процесу в галузi лiтератури дія дiтей долучаються такi талано витi митцi: талановита поетеса Ірина Жиленко, Дмитро Бiлоус, Андрiй Мястковський, Дмитро Череднечен ко, Ганна Чубач, Олекса Лупiй та iншi, попу лярними стають оповiдання Євгена Гуцала, повісті Андрiя Дімарова та Hiни Бiчуi; казки, оповiдання та повiстi Григора Тютюнника ("Климко", "Вогник далекого cтeпy", вiршi Андрiя Малuшка(oкремі з яких стали хрестоматiйними - "Помагай", "Чому чапля стоїть на однiй нозi", "Ніколи не хвались" та iн.), Івана Драча, Лiну Костенко, Д Павлuчка, Василя Cимоненкa ("Цар Плаксiй та Лоскотун"), також твори Михайла Стельмах ("Гуси-лебедi летять). Твори цих письменникiв пiдносяться над сухими приписами й регламентацiями, що iснували на той час в лiтературi.

Окремо варто сказати про доробок Миколu Вiнграновського (пoвicтi "Первiнка", "Cipaмaнець': оповiдання. казки, численнi вiршi). Твори М. Вінграновського звернені не лише до дітей. Втім є автори, які працюють винятково для дитячої аудиторії. Так у жанрі літературної казки для дітей працює Юрій Ярмиш. Постійно для дітей працюють Н. Забіла, М. Пригара, М. Познанська та ін.