2015-06-30
995
157. Доберіть потрібне за змістом слово в реченні:
Поняття тексту в лінгвістиці (...) по-різному.
1. оприділяють
2. витлумачують
3. товкмачать
4. трактують
158. Доберіть потрібне за змістом слово в реченні:
Аналіз тенденцій розвитку техніки (...), що з часом усе активніше використовують електричну енергію.
1. свідчить
2. показує
3. запевняє
4. інформує
159. Доберіть потрібне за змістом слово в реченні:
Сучасна психологія (...) з математикою та лінгвістикою.
1. зв’язана
2. пов’язана
3. з’єднана
4. поєднана
160. У науковому тексті нормативний такий вислів:
1. стаття присвячується
2. у статті розглядається
3. стаття присвячена
4. у статті досліджується
161. Для наукового тексту ненормативне таке словосполучення:
1. властивий людині
2. характерний для народу
3. оснований ученим
4. оснований на теорії
162. Підручник представляє такий підстиль наукового стилю:
1. власне науковий
2. виробничо-технічний
3. науково-навчальний
4. науково-популярний
163. Для наукового тексту не нормативне таке словосполучення:
1. торкатися питання
2. заснований ученим
3. оволодіти науку
4. опанувати науку
164. Котре словосполучення ненормативне?
1. за принципом побудови
2. неоднорідні за складом
3. простягання пласта породи по сторонах світу
4. визначати по ознаках
165. Редагування наукового тексту здійснюють у такі етапи:
1. первинне ознайомлення з текстом; перевірка фактичного матеріалу; власне редагування матеріалу
2. первинне ознайомлення з текстом; виділення окремих частин оригіналу; власне редагування матеріалу
3. перевірка фактичного матеріалу; виправлення помилок
4. перевірка фактичного матеріалу; правка-перероблення
166. Для виділення в науковому тексті окремих слів або частин використовують такі способи:
1. великі літери, курсив, умовні позначки
2. великі літери, розрідження, підкреслення, курсив
3. великі літери, підкреслення, символи
4. великі літери, курсив, розрідження, символи
167. У наукових текстах зі словом питання поєднуються такі слова:
1. ставити, порушувати, висувати
2. ставити, порушувати, піднімати
3. порушувати, висувати, загострювати
4. ставити, задавати, піднімати
168. Котрий переклад вислову иногда встречаются ошибки нормативний?
1. інколи зустрічаються помилки
2. інколи трапляються помилки
3. інколи зустрічаємо помилки
4. інколи вживаються помилки
169. Котрий переклад вислову к таким понятиям относятся нормативний?
1. до таких понять відносяться
2. до таких понять відносимо
3. до таких понять належать
4. до таких понять віднесено
170. Котрий переклад російського словосполучення следовать примеру нормативний?
1. брати за приклад
2. приймати за приклад
3. слідувати за прикладом
4. слідувати прикладом
171. Письмовий переклад заздалегідь відібраних частин оригіналу наукового тексту, виклад основних положень змісту оригіналу називається
1. анотаційним
2. реферативним
3. адекватним
4. послідовним
172. Дослівний переклад наукового тексту, в якому можуть зберігатися порядок слів і граматичні конструкції, невластиві мові, якою перекладають, називається:
1. адекватним
2. буквальним
3. послідовним
4. повним
173. Переклад наукового тексту, який точно передає зміст оригіналу, його стиль і відповідає нормам літературної мови, називається:
1. буквальним
2. послідовним
3. повним
4. адекватним
174. Процес відтворення письмового чи усного тексту засобами іншої мови – це
1. редагування
2. переклад
3. анотація
4. стаття
175. Порядок розташування елементів структурної організації курсової роботи
1. титульна сторінка, зміст, вступ, основна частина, список використаної літератури, висновки
2. титульна сторінка, вступ, основна частина, висновки, список використаної літератури, зміст
3. титульна сторінка, зміст, вступ, основна частина, висновки, список використаної літератури
4. зміст, титульна сторінка, вступ, основна частина, висновки, список використаної літератури
176. Вступна частина дипломної роботи має такі структурні компоненти
1. анотація, новизна, мета, завдання, методика, об’єкт, предмет, теоретична й практична значущість
2. новизна, актуальність, мета, завдання, методика, об’єкт, предмет, теоретична й практична значущість
3. новизна, актуальність, завдання, методика, об’єкт, предмет, теоретична й практична значущість, тези
4. зміст, новизна, актуальність, мета, завдання, методика, об’єкт, предмет, теоретична й практична значущість
177. Один із видів наукових публікацій, де подані кінцеві або проміжні результати дослідження, висвітлено пріоритетні напрями розробок ученого, окреслено перспективи подальшого вивчення проблеми – це
1. наукова стаття
2. тези
3. реферат
4. анотація
178. За кількістю джерел реферування розрізняють
1. текстові, табличні, ілюстровані
2. монографічні, реферати-фрагменти, оглядові (зведені, групові)
3. загальні, спеціалізовані
4. реферати з суспільних, гуманітарних, природничих наук
179. Короткий письмовий виклад наукового твору самим автором – це
1. реферат
2. доповідь
3. монографія
4. Автореферат
180. Науковий стиль реалізується в таких жанрах
1. реферат, анотація, протокол, тези
2. наукова стаття, монографія, заява, резюме
3. монографія, автобіографія, реферат, анотація
4. наукова стаття, анотація, тези, доповідь
181. Основні функції реферату:
1. інформаційна, впливу
2. сигнальна, пошукова
3. інформаційна, пошукова
4. сигнальна, інформаційна
182. Вторинний документ, результат аналітико-синтетичного опрацювання інформації, поданий у вигляді стислого викладу наукової праці, вчення, змісту джерела із зазначенням характеру, методики, результатів дослідження та збереження його мовностилістичних особливостей – це
1. реферат
2. анотація
3. монографія
4. курсова робота
183. Коротко сформульовані основні положення доповіді, лекції, статті – це
1. анотація
2. резюме
3. план
4. тези
184. Відповідно до мети тези бувають
1. прості й складні
2. вторинні й звичайні
3. вторинні й оригінальні
4. первинні й оригінальні
185. Процес аналітично-синтетичного опрацювання інформації, що полягає в аналізі первинного документа, знаходженні найвагоміших у змістовому відношенні даних (основних положень, фактів, доведень, результатів, висновків) – це
1. анотування
2. реферування
3. цитування
4. покликання
186. План, що сформульований як основні положення, мікротеми, називається
1. простим
2. питальним
3. номінативним
4. тезовим
187. Мовні ознаки наукового стилю
1. доказовість, аргументованість, переконливість, узагальнення
2. абстрагованість, поняттєвість, об’єктивність, точність
3. усна і писемна форми, широке використання термінів, іншомовної лексики, номенклатурних назв
4. поняттєвість, переконливість, широке використання символів, таблиць, діаграм, схем, графіків, цитат
188. За структурою план у науковому дослідженні може бути
1. простим і ускладненим
2. ускладненим і складним
3. складним і спрощеним
4. простим і складним
189. План, що складається з питальних речень, які розкривають проблематику тексту в логічній послідовності й кожному інформативному центру відповідає одне запитання, а кожне наступне пов’язане з попереднім, називається
1. простим
2. питальним
3. номінативним
4. тезовим
190. План, що складений із називних речень, у яких головний член (підмет) виражений іменником або субстантивованою частиною мови (прикметником, дієприкметником) тільки у формі називного відмінка, називається
1. простим
2. питальним
3. номінативним
4. тезовим
191. У котрому рядку терміни записано з порушенням орфографічних норм
1. мікронівелір, ідеальний газ
2. світловіддалемір, юрисдикція
3. диформація, Фізичний маятник
4. водозабір, дезінфляція
192. У котрому рядку всі терміни написано відповідно до орфографічних норм
1. диференціація, дефіс, асонанс
2. регрессія, супер-позиція, алгебраїчне доповнення
3. єгипецький трикутник, білінгв, мінікомпьютер
4. біоднозначність, сигмент, паралелепіпед
193. До загальних ознак наукового тексту належать
1. поняттєвість, об’єктивність, точність, логічність
2. образність, об’єктивність, точність, логічність
3. поняттєвість, вибірковість, точність, логічність
4. поняттєвість, об’єктивність, точність, схематичність
194. Різновиди наукового стилю
1. власне науковий, дипломатичний, науково-навчальний, науково-популярний
2. власне науковий, ораторський, науково-навчальний, науково-популярний
3. власне науковий, науково-навчальний, науково-популярний, науково-публіцистичний
4. власне науковий, законодавчий, науково-навчальний, науково-публіцистичний
195. Структурно науковий текст складається зі
1. вступу, анотації, дослідної частини
2. вступу, дослідної частини, висновків
3. передмови, дослідної частини, висновків
4. вступу, дослідної частини, післямови
196. Основна функція наукового стилю
1. естетична
2. впливу
3. комунікативна
4. інформативна
197. У котрому рядку терміни записано з порушенням орфографічних норм
1. краєзнавство, зондування
2. літосфера, Західне геодезичне товариство
3. вододіл, закон Рауля
4. барел’єф, світло-фільтр
198. Котрий термін утворений префіксальним способом
1. автопортрет
2. праслов’яни
3. присудок
4. нуль-система
199. Котрий термін утворений способом основоскладання
1. знезараження
2. рентгеноскопія
3. безеквівалентний
4. світлові кванти
200. Котрий термін утворений способом основоскладання
1. проникаюча радіація
2. підвідділ
3. теплообмін
4. демонтаж
201. У котрому рядку всі терміни написано відповідно до орфографічних норм
1. дефузія, мультивектор, псевдо-сфера
2. прирогатива, проффесіоналізм, сегмент
3. раритет, експресивність, від’ємне число
4. дезинформація, багатограник, стверджуюче речення
202. Котрий термін утворений суфіксальним способом
1. стимулювання
2. реконструкція
3. аеродинаміка
4. землетрус
203. У котрому рядку всі терміни утворені синтаксичним способом?
1. риторичне запитання, матеріаломісткість
2. цивільна відповідальність, циклічний буфер
3. піроелектрика, ультрафіолетова радіація
4. дифузіометр, протиотрута
204. Котрий термін утворений способом вторинної номінації
1. реструктуризація боргу
2. аудиторська фірма
3. ціноутворення
4. ярмо трансформатора
205. Котрий термін утворений способом вторинної номінації
1. норма вартості
2. гіперінфляція
3. дочірня фірма
4. страховий ризик
206. Котрий термін утворений префіксальним способом
1. каталог
2. імміграція
3. макроекономіка
4. абревіатура
207. Котрий термін утворений префіксальним способом
1. примати
2. відокремлення
3. декваліфікація
4. шумоізоляція
208. У котрому рядку всі терміни утворені синтаксичним способом
1. автореферат, складносурядне речення
2. технополіс, геш-функція
3. сонячний термоелектрогенератор, дезорієнтація
4. текстовий редактор, вільна економічна зона
209. Котре термінологічне словосполучення ненормативне
1. текстовий редактор
2. діюче законодавство
3. квантова теорія
4. логічна операція
210. Котре термінологічне словосполучення ненормативне
1. ковка по металу
2. аварійний вимикач
3. гравітаційна хвиля
4. операційна система
211. Котре термінологічне словосполучення нормативне
1. копіюючий пристрій
2. ведучий програміст
3. кризисні процеси
4. окличне речення
212. Котре термінологічне словосполучення нормативне
1. дифракційна полоса
2. напор води
3. антидемпінгове мито
4. оболочка молекули
213. Основні ознаки терміна
1. системність, наявність синонімів, метафоричність
2. наявність дефініції, емоційність, однозначність
3. образність, системність, наявність омонімів
4. системність, наявність дефініції, точність
214. У котрому рядку всі терміни – пароніми
1. ординарний, неординарний, ординський
2. динаміка, динамічність, динарій
3. індукція, дедукція, редукція
4. девальвація, інновація, інсталяція
215. У котрому рядку всі терміни – пароніми
1. сейсмографія, орфографія, ортопедія
2. квадрат, квадрант, координата
3. трибун, трибуна, трибунал
4. інтенція, інверсія, інквізиція
216. Довідка – це
1. документ, який містить повідомлення про певну подію, захід, пропозиції тощо
2. документ, який містить відомості про результати виконання роботи за певний період часу (плану, завдання, доручення, підготовки і проведення заходів тощо) і подається керівникові структурного підрозділу
3. документ, що описує й засвідчує факти, події життя й діяльності окремих громадян і різні обставини діяльності установ, організацій, підприємств та подається на запит до іншої установи
4. документ, який оформляється на вимогу керівника установи чи структурного підрозділу й містить пояснення про певні дії особи
217. Документ колегіальних органів, у якому фіксують хід і результати роботи нарад, засідань, зборів, конференцій тощо – це
1. протокол
2. акт
3. звіт
4. довідка
218. Протоколи відповідно до обсягу зафіксованої інформації бувають
1. стислими (короткими), повними, стенографічними
2. стандартними й індивідуальними
3. службовими й особистими
4. чинними й нечинними
219. Зазначте рядок, у якому всі документи довідково-інформаційні
1. резюме, лист, наказ, розписка
2. характеристика, автобіографія, доповідна записка, розпоря дження
3. довідка, доповідна записка, протокол, звіт
4. договір, доручення, акт, оголошення
220. Документ, у якому в офіційній формі висловлено громадську думку про працівника як члена колективу і який складається на його вимогу або письмовий запит іншої установи для подання до цієї установи – це
1. заява
2. резюме
3. автобіографія
4. характеристика
221. За призначенням характеристики бувають
1. атестційні, виробничі, рекомендаційні
2. вихідні й вхідні
3. стандартні й індивідуальні
4. розпорядчі та організаційні
222. У заголовку характеристики вказують такі дані
1. домашню адресу
2. прізвище, ім’я, по батькові; дату народження; освіту; національність
3. склад сім’ї
4. додаткову інформацію про організацію
223. За місцем виконання розрізняють такі заяви:
1. внутрішні та зовнішні
2. службові та особисті
3. індивідуальні та стандартні
4. секретні та несекретні
224. У складних заявах до тексту подають
1. резолюцію
2. гриф затвердження
3. список додатків
4. засвідчення підпису
225. У реквізиті адресант у зовнішній заяві зазначають
1. адресу
2. додаткову інформацію про організацію
3. гриф затвердження
4. дату та місце народження
226. Звіти за формою бувають
1. прості й складні
2. місячні, квартальні, річні
3. статистичні (цифрові) й текстові
4. періодичні та разові
227. У тексті резюме зазначають такі відомості:
1. мета складання документа
2. покликання на розпорядчий чи нормативний документ
3. ухвала
4. призначення на посаду
228. Документ, у якому коротко викладають особисті, освітні та професійні відомості про особу з метою зацікавити потенційних роботодавців – це
1. довідка
2. доповідна записка
3. резюме
4. заява
229. Заява – це
1. документ, що фіксує домовленість між двома або кількома партнерами
2. документ, яким інформують керівника установи чи структурного підрозділу про явища і факти, виконану роботу, ситуацію, що склалася
3. документ, у якому фіксують хід і результати роботи нарад, засідань, зборів, конференцій, а також зазначають місце, час і мету їх проведення
4. документ, за допомогою якого громадяни реалізують через державні, приватні або громадські організації надані їм права (на працю, відпочинок, матеріальне і соціальне забезпечення тощо) чи захищають свої інтереси
230. Документ, який пишуть від першої особи – це
1. протокол
2. довідка
3. автобіографія
4. характеристика
231. Звіт – це
1. документ, який містить рішення щодо законів, указів, постанов і складається на підтвердження фактів, подій, вчинків, пов’язаних із діяльністю установ та окремих осіб
2. документ, у якому подано інформацію про хід і результати роботи нарад, засідань
3. документ, який містить повідомлення про виконану роботу за певний період часу
4. інформація, адресована певному колу зацікавлених осіб
232. Сукупність послідовно об’єднаних змістом і побудованих за правилами мовної системи речень – це
1. бланк
2. текст документа
3. назва виду документа
4. заголовок до тексту
233. Візитна картка неофіційних намірів містить таку інформацію:
1. назва установи, прізвище, ім’я, по батькові, посада, службова адреса, телефон
2. прізвище, ім’я, по батькові та місце проживання
3. прізвище, ім’я, по батькові, номери службових і домашніх телефонів
4. прізвище, ім’я, по батькові, посада, назва організації
234. Сімейна візитна картка містить таку інформацію:
1. прізвище та ім’я кожного з членів подружжя, номери службових і домашніх телефонів
2. прізвище, ім’я, по батькові кожного з членів подружжя та місце проживання
3. прізвище, ім’я, по батькові кожного з членів подружжя, номер телефону
4. прізвище, ім’я, по батькові чоловіка, номер телефону
235. Документ – це
1. друкована стандартна форма ділового паперу з реквізитами, що містить постійну інформацію
2. матеріальний об'єкт, що містить у зафіксованому вигляді інформацію, оформлений у заведеному порядку й має відповідно до чинного законодавства юридичну силу
3. сукупність реквізитів, розташованих у певній послідовності
4. матеріальний носій інформації
236. Група реквізитів та їх постійних частин, відтворена на бланку документа як єдиний блок – це
1. бланк
2. формуляр-зразок
3. штамп
4. гриф затвердження
237. Представницька візитна картка містить таку інформацію:
1. назва установи, прізвище, ім’я, по батькові, посада, службова адреса, телефон
2. прізвище, ім’я, по батькові та місце проживання
3. прізвище, ім’я, по батькові, номери службових і домашніх телефонів
4. прізвище, ім’я, по батькові, посада, назва організації
238. Стандартна ділова візитна картка містить таку інформацію:
1. назва установи, прізвище, ім’я, по батькові, посада, службова адреса, телефон
2. прізвище, ім’я, по батькові та місце проживання
3. прізвище, ім’я, по батькові, номери службових і домашніх телефонів
4. прізвище, ім’я, по батькові, посада, назва організації
239. Ділову візитну картку зазвичай виготовляють з такого матеріалу:
1. кольорового (на вибір) матового картону
2. білого тонкого матового картону
3. білого тонкого глянцевого картону
4. кольорового тонкого пластику
240. Стандартну візитну картку зазвичай виготовляють розміром
1. 4х8 см
2. 5х8 см
3. 5х9 см
4. 5х10 см
241. Метод колективного продукування за короткий проміжок часу великої кількості нових ідей і варіантів вирішення складних, творчих завдань, які недоступні розуму та зусиллям однієї людини – це
1. „Дерево рішень”
2. „Мозковий штурм”
3. дискусія в стилі ток-шоу
4. дебати
242. Оптимальна кількість учасників наради
1. 5-7 осіб
2. 10-12 осіб
3. 15-20 осіб
4. 20-30 осіб
243. Навчальна нарада має на меті
1. передати учасникам певні знання й підвищити їх фаховий рівень
2. переконати учасників у доцільності, правильності стратегій та дій керівника
3. розробити шляхи та методи розв’язання проблем
4. скоординувати роботу підрозділів організації
244. Диспетчерська нарада має на меті
1. передати учасникам певні знання й підвищити їх фаховий рівень
2. переконати учасників у доцільності, правильності стратегій та дій керівника
3. розробити шляхи та методи розв’язання проблем
4. скоординувати роботу підрозділів організації
245. Перемовини – це
1. обговорення певного питання з метою з’ясування позицій сторін або підписання угоди
2. публічне, відкрите, доброзичливе обговорення актуального, але спірного питання, спрямоване на певний позитивний результат
3. обговорення якого-небудь питання, полеміка
4. розмова двох або більше осіб і з метою отримання певної інформації, вирішення важливих проблем
246. Роз’яснювальна нарада має на меті
1. передати учасникам певні знання й підвищити їх фаховий рівень
2. переконати учасників у доцільності, правильності стратегій та дій керівника
3. розробити шляхи та методи розв’язання проблем
4. скоординувати роботу підрозділів організації
247. Дискусія – це
1. публічний спір на наукову, літературну тощо тему
2. діалогічний метод творчої діяльності групи осіб, побудований на публічному, відкритому, доброзичливому обговоренні актуального, але спірного питання і спрямований на певний позитивний результат
3. обговорення певного питання з метою з’ясування позицій сторін або підписання угоди
4. зіткнення різних думок, під час якого кожна зі сторін відстоює тільки свою позицію
248. Суперечка – це
1. організована форма дискусії, інколи – із заздалегідь визначеними ролями
2. обговорення якого-небудь питання, полеміка
3. зіткнення різних думок, під час якого кожна зі сторін відстоює тільки свою позицію
4. обговорення певного питання з метою з’ясування позицій сторін або підписання угоди
249. Збори – це
1. обговорення певного питання з метою з’ясування позицій сторін або підписання угоди
2. зустріч, зібрання членів якої-небудь організації, що проводиться з метою спільного обміну думками з певного питання, яке хвилює громадськість
3. публічний спір на наукову, літературну тощо тему
4. широке публічне обговорення якого-небудь спірного питання
250. Зіткнення різних думок, під час якого кожна зі сторін відстоює тільки свою позицію з метою виправдання своїх думок, спростування думок опонента та одержання додаткової інформації, – це
1. дискусія
2. нарада
3. перемовини
4. суперечка
251. Діалогічний метод творчої діяльності групи осіб, побудований на публічному, відкритому, доброзичливому обговоренні актуального, але спірного питання і спрямований на певний позитивний результат – це:
1. збори
2. нарада
3. перемовини
4. дискусія
252. Спільне обговорення важливих питань і прийняття рішень у всіх сферах громадського й політичного життя, форма управлінської діяльності, змістом якої є спільна робота певної кількості учасників, дієва форма залучення членів трудового колективу до розв’язання завдань – це
1. збори
2. нарада
3. перемовини
4. дебати
253. Зустріч, зібрання членів якої-небудь організації, що проводиться з метою спільного обміну думками з певного питання, яке хвилює громадськість, – це
1. збори
2. нарада
3. перемовини
4. дискусія
254. Обговорення певного питання з метою з’ясування позицій сторін або підписання угоди – це
1. збори
2. нарада
3. перемовини
4. дебати
255. Якщо до телефону підійшов не той, хто Вам треба, Ви повинні
1. покласти слухавку та ще раз зателефонувати
2. з’ясувати причину своєї невдачі
3. перепросити і звернутися з проханням покласти слухавку
4. попросити вибачення і звернутися з проханням покликати потрібну Вам людину
256. Якщо телефонують Вам, то
1. запитайте прізвище, ім’я та по батькові свого співрозмовника, якщо він не відрекомендувався
2. привітайтеся, назвіть своє прізвище, ім’я та по батькові
3. зніміть слухавку й назвіть організацію, яку Ви представляєте
4. запитайте, хто і в якій справі телефонує
257. Невербальні засоби комунікації справляють втричі сильніший вплив, ніж слова, тому під час ділового спілкування необхідно
1. якомога більше жестикулювати
2. пам’ятати про тактовність та обережність щодо використання жестів
3. якомога менше жестикулювати, не користуватися посмішкою і мімікою
4. якомога більше жестикулювати, розмовляти, підвищуючи силу голосу
258. Під час ділової бесіди керівник повинен дотримуватися такого правила
1. не починати розмову з критики, щоб не перетворювати продуктивний діалог на принизливий для підлеглого монолог
2. продуктивність розмови залежить від активного наступу керівника на підлеглого
3. ефективність розмови залежить від уміння керівника критикувати й пропонувати власне бачення ситуації
4. розмову можна починати з критики, якщо виникла необхідність зробити зауваження, але завершити бесіду потрібно похвалою
259. Ваш мобільний телефон задзвонив під час важливої наради. Ви повинні
1. відповісти, тому що це діловий дзвінок
2. вийти з приміщення, щоб переговорити з особою, яка зателефонувала
3. зразу ж вимкнути телефон і вибачитися перед присутніми
4. вибачитися перед присутніми і швидко з’ясувати важливість дзвінка
260. Під час ділової телефонної розмови правильна така модель поведінки
1. необхідно швидко викласти суть справи, тому темп має бути підвищеним, а вимова емоційною
2. вимова має бути чіткою, повідомлення стислими, але з наявністю пауз, діалог ввічливим і без зайвої емоційності
3. вимова, поведінка, тон – усе залежить від власної посади
4. вимова, поведінка, тон – усе залежить від посади співрозмовника
261. Під час прийому відвідувачів керівник повинен дотримуватися такого правила:
1. спілкування має бути коректним, ввічливим на будь-яких етапах і за будь-якого результату
2. тональність спілкування залежить від співрозмовника
3. спілкування має бути коректним, але ввічливість залежить від поведінки співрозмовника
4. тональність спілкування залежить від комунікативної ситуації
262. Якщо телефонуєте Ви, то
1. насамперед запитайте, чи є у вашого співрозмовника достатньо часу для бесіди
2. насамперед запитайте прізвище, ім’я, по батькові свого співрозмовника
3. насамперед привітайтеся, назвіть організацію, яку ви представляєте, а також своє прізвище, ім’я та по батькові
4. насамперед повідомте про мету свого дзвінка
263. Під час прийому відвідувачів керівник повинен дотримуватися такого правила користування телефонами:
1. службові проблеми треба вирішувати одразу, тому телефон не можна вимикати
2. користування телефонами здійснюється в обмеженому режимі
3. телефони мають бути відімкнені або переключені на секретаря
4. вимкнути мобільний телефон і відповідати на дзвінки стаціонарним телефоном
264. Техніка спілкування – це
1. сукупність стандартів культурної поведінки, етичних і естетичних норм у використанні вербальних і невербальних засобів комунікативної взаємодії
2. сукупність мовних засобів, зумовлених змістом, метою висловлювання
3. сукупність загальновизнаних правил реалізації мовної системи, які закріплюються у процесі суспільної комунікації
4. сукупність стійких мовних формул і виразів, що вживаються з метою встановлення контакту, підтримки спілкування в доброзичливій тональності
265. Щоб досягти успіху під час бесіди, необхідно
1. ретельно готуватися до неї; основну увагу зосереджувати на власному „я”; говорити швидко
2. ретельно готуватися до неї; враховувати погляди співрозмовника; бути тактовним
3. ретельно готуватися до неї; висловлювати думки точно, логічно; постійно перебивати співрозмовника, щоб встигнути все сказати
4. ретельно готувати співрозмовника, зосередивши всю увагу на його точці зору
266. Культура усного мовлення насамперед полягає в тому, щоб
1. досконало знати орфоепічні норми
2. послідовно дотримуватись усіх мовних норм
3. вивчати мовні норми
4. використовувати мовні варіанти
267. Порушенням мовної норми є така словесна формула знайомлення:
1. Будьмо знайомі!
2. Дозвольте відрекомендуватися!
3. Пробачте, а Ви хто (будете)?
4. Скажіть, будь ласка, як Вас звати.
268. Різновиди бесіди
1. колективні, виховні, установчі
2. відкриті, закриті, урочисті
3. оперативні, проблемні, інструктивні
4. індивідуальні, групові
269. Ситуації згоди відповідає така етикетна мовна формула
1. Дрібниці! Що сталося, то сталося!
2. Даруйте, але мені треба подумати!
3. Воно ніби переконливо, проте варіант розв’язання проблеми потребує доопрацювання.
4. Безперечно! Цей варіант розв’язання проблеми найбільш оптимальний.
270. Ділова бесіда – це
1. спілкування між особами з метою встановлення ділових стосунків, вирішення ділових проблем або вироблення правильного підходу до них
2. обговорення якого-небудь питання, полеміка
3. обговорення певного питання з метою з’ясування позицій сторін або підписання угоди
4. обговорення якого-небудь питання, дискусія на з’їздах, зборах, засіданнях у суді тощо
271. Співбесіда з роботодавцем – це
1. спілкування між особами з метою встановлення ділових стосунків
2. обговорення певного питання з метою з’ясування позицій сторін або підписання угоди
3. обговорення якого-небудь питання, полеміка
4. спеціальна бесіда, під час якої оцінюють претендента на вакантну посаду
272. Спілкування – це
1. один із виявів соціальної взаємодії, в основі якого лежить обмін думками, почуттями, волевиявленнями з метою інформування та встановлення контактів між людьми
2. вироблений століттями спосіб суспільного поводження, що виражається в народних звичаях, віруваннях, у ставленні один до одного
3. найважливіший, універсальний засіб організації та координації всіх видів суспільної діяльності
4. спільне обговорення членами колективу важливих питань і прийняття рішень у всіх сферах громадського й політичного життя
273. Бесіда – це
1. спілкування між двома чи кількома особами з метою отримання певної інформації, вирішення важливих проблем
2. обговорення певного питання з метою з’ясування позицій сторін або підписання угоди
3. зібрання членів якої-небудь організації, що проводяться з метою спільного обміну думками з певного питання, яке хвилює громадськість
4. спільне обговорення членами колективу важливих питань і прийняття рішень у всіх сферах громадського й політичного життя
274. Запитання, на яке ніхто не знає відповіді або її й зовсім не існує, на взірець: Хто винен? Що робити? Куди йдемо? – називається
1. закрите
2. відкрите
3. альтернативне
4. риторичне
275. Запитання, на яке можна відповісти однозначно, наприклад, „так/ні”, називається
1. закрите
2. відкрите
3. альтернативне
4. риторичне
276. Запитання, що зазвичай починається словами чому, навіщо, у який спосіб, яка ваша думка з цього приводу тощо і вимагає розгорнутої відповіді, називається
1. закрите
2. відкрите
3. підтверджувальне
4. риторичне
277. Основні типи презентації за цільовим критерієм
1. інтерактивна, автоматична, за сценарієм
2. інформаційна, спонукальна, переконлива
3. політична, ділова, звітна, наукова
4. розважальна, агітаційна, вітальна
278. Рекомендована частка для вступу в презентації
1. 5-10%
2. 15-20%
3. 25%
4. 50%
279. Якщо спілкувальники конфліктують, то вони сидять
1. по діагоналі
2. під кутом один до одного
3. з однієї сторони столу
4. навпроти
280. Незалежна позиція спілкувальників визначається тоді, якщо вони сидять
1. по діагоналі
2. під кутом один до одного
3. з однієї сторони столу
4. навпроти
281. За звичайної розмови спілкувальники сидять
1. по діагоналі
2. під кутом один до одного
3. з однієї сторони столу
4. навпроти
282. Зустрічаючись, першим подає руку
1. молодший – старшому
2. жінка – чоловікові
3. студент – викладачеві
4. підлеглий – керівникові
283. Спілкуючись із діловим партнером, варто:
1. опускати очі
2. дивитися вгору
3. дивитися один одному у вічі
4. розглядати інтер’єр кабінету
284. Спілкуючись із підлеглими, керівник повинен використовувати жести
1. високого рівня жестикуляції
2. середнього рівня жестикуляції
3. низького рівня жестикуляції
4. поважного рівня жестикуляції
285. Умовні знаки вітання, прощання, подяки, заклику до дії – це
1. жести-символи
2. механічні жести
3. ритмічні жести
4. емоційні жести
286. Жести, не пов’язані зі змістом промови, – це
1. жести-символи
2. механічні жести
3. ритмічні жести
4. емоційні жести
287. Рухи м’язів обличчя, що виражають почуття, настрій, психічний стан людини, – це
1. поза
2. жести
3. візуальний контакт
4. міміка
288. Діловий погляд спрямований на таку ділянку тіла людини
1. лінія очей
2. лінія від середини чола до середини очей
3. трикутник між очима і грудьми
4. ділянка обличчя і шиї
289. Ділове спілкування – це
1. двосторонній процес, що репрезентує спільну мовленнєву діяльність, особливу форму контактів його суб’єктів, які представляють певну організацію, установу, компанію тощо
2. вид мовленнєвої діяльності, активний процес відбору звукових сигналів у комунікації
3. процес спілкування людей, які належать до різних національних лінгвокультурних спільнот
4. соціальний різновид мовлення, який використовується у межах певної професійної групи людей
290. Метою ділового спілкування є:
1. представлення певної організації, підприємства, установи, компанії тощо
2. задоволення комунікантами своїх побутових потреб спілкування
3. організація, регулювання, оптимізація професійної, наукової, комерційної чи іншої діяльності
4. підтримка розмови в побутових ситуаціях, отримання розуміння та зворотного контакту зі співрозмовником
291. Виберіть правильний варіант характеристики ділового спілкування
1. неофіційний статус об’єктів
2. нерегламентованість
3. нівелювання особливостей партнера як особистості
4. наявність певного офіційного статусу об’єктів
292. Виберіть правильний варіант характеристики ділового спілкування
1. неофіційний статус об’єктів
2. регламентованість, тобто підпорядкованість загальноприйнятим правилам
3. непередбачуваність ділових контактів
4. спрямування на проблеми, що хвилюють внутрішній світ співрозмовників
293. Виберіть правильний варіант характеристики ділового спілкування
1. взаємоузгодженість рішень та подальша організація співпраці партнерів
2. відсутність регламентованості
3. нівелювання особливостей партнера як особистості
4. непередбачуваність ділових контактів
294. Риторика – це
1. наука про правильну вимову та наголошування слів
2. емоційне ствердження чи заперечення якогось факту
3. теорія ораторського мистецтва
4. відповідь, заперечення, зауваження одного з учасників діалогу іншому
295. Автором „Риторик и ” (першої теорії ораторського мистецтва) був
1. Арістотель
2. Цицерон
3. Феофан Прокопович
4. Михайло Ломоносов
296. Жанри публічного виступу залежно від змісту, призначення, способу проголошення й обставин спілкування вирізняють такі:
1. доведення, теза, аргумент
2. інформація, звіт, рапорт, заява
3. доповідь, промова, виступ, повідомлення
4. резюме, відгук, анотація, тези
297. Виберіть правильний варіант характеристики доповіді
1. Доповідь – це непідготовлений виступ, що виголошується під час зборів
2. Доповідь – це усний не підготовлений виступ з інформацією про певну актуальну тему, звернений до широкого загалу
3. Промова й доповідь – це синоніми
4. Доповідь – це найпоширеніша форма публічного виступу, важливий елемент системи зв’язків із громадськістю, яка порушує проблеми, що потребують розв’язання
298. Основні різновиди доповіді:
1. інформаційна, розважальна, вітальна, побутова
2. академічна, судова, церковна, суспільно-побутова
3. політична, ділова, звітна, наукова
4. агітаційна, ювілейна, суспільна, університетська
299. Виберіть правильний варіант характеристики промови:
1. Промова – це непідготовлений виступ, що народжується під час мітингу
2. Промова – це усний підготовлений виступ і з інформацією, яка має вплинути на розум, почуття й волю слухачів
3. Промова – це непідготовлений виступ і з інформацією, яка має вплинути на розум, почуття й волю слухачів
4. Промова – це текст, що стосується обмеженого кола осіб й охоплює невелику кількість питань
300. Основні різновиди промови
1. колективна, індивідуальна, особиста, групова
2. академічна, судова, церковна, побутова
3. політична, ділова, звітна, наукова
4. розважальна, інформаційна, агітаційна, вітальна
301. Перший етап підготовки публічного виступу – це
1. складання його тез
2. визначення організатором теми й формулювання основних завдань оратора
3. авторське визначення його теми, мети, предмету й завдань для будування його каркасу у вигляді письмових тез
4. складання його плану
302. Головне завдання доповідача у вступній частині виступу
1. висловити радість
2. відрекомендуватися
3. коротко викласти суть проблеми
4. привернути й утримати увагу аудиторії
303. Частина промови, в якій оратор послідовно розвиває свою думку, веде слухачів до розуміння основної ідеї промови, застосовує різноманітні докази правильності положень, які він висуває, ілюструє їх прикладами, цифрами, наочністю – це
1. експозиція
2. вступ
3. основна частина
4. висновки
304. Дискусія - це
1. широке публічне обговорення якого-небудь спірного питання, висловлення різних думок щодо певного питання
2. емоційне ствердження чи заперечення якогось факту
3. міркування, в якому доводиться як істинність, так і хибність певного судження
4. спеціально організоване спілкування з аудиторією, мета якого переконати або спонукати її до певних дій
305. Учасник дискусії, що висунув і відстоює певну тезу, ідею або концепцію – це
1. опонент
2. пропонент
3. софіст
4. критик
306. Доказ, у якому безпосередньо обґрунтовують істинність тези, називають
1. вірогідний
2. невірогідний
3. прямий
4. непрямий
307. Структурний компонент презентації, покликаний встановити миттєвий контакт і з аудиторією, створити атмосферу доброзичливості, утримувати увагу та спонукати інтерес до теми – це
1. експозиція
2. вступ
3. основна частина
4. висновок
308. Доповідь на науковій конференції представляє такий підстиль наукового стилю:
1. власне науковий
2. виробничо-технічний
3. науково-навчальний
4. науково-популярний
309. За формою представлення мовних засобів розглядають такі види спілкування:
1. вербальне, невербальне, комбіноване
2. усне, письмове, друковане
3. міжособистісне, групове, публічне
4. особистісно зорієнтовані, соціально зорієнтовані
310. За мірою офіційності виокремлюють такі види спілкування:
1. ділове і розважальне
2. короткотривале і довготривале
3. офіційне і неофіційне
4. вербальне і невербальне
311. Спілкуючись із колегами на конференці ях, на вечірках, доречно скористатися такою дистанцією:
1. громадською
2. інтимною
3. особистою
4. соціальною
312. Спілкуючись із рідними, коханими, друзями, доречно скористатися такою дистанцією:
1. громадською
2. інтимною
3. особистою
4. соціальною
313. Спілкуючись із малознайомими людьми, доречно скористатися такою дистанцією:
1. громадською
2. інтимною
3. особистою
4. соціальною
314. Монографія представляє такий підстиль наукового стилю:
1. власне науковий
2. виробничо-технічний
3. науково-навчальний
4. науково-популярний
315. Рецензія представляє такий підстиль наукового стилю:
1. виробничо-технічний
2. власне науковий
3. науково-навчальний
4. науково-популярний
316. Ознакою публіцистичного стилю є
1. вживання конфесійної лексики
2. багатство мови й мовлення
3. урочиста тональність
4. декларативність
317. Ознакою конфесійного стилю є
1. урочиста тональність
2. канцеляризми
3. професійна лексика
4. суспільно-політична лексика
318. До жанрів конфесійного стилю не належить
1. поема
2. послання
3. молитва
4. проповідь
319. До жанрів конфесійного стилю не належить
1. Біблія
2. Псалми
3. Трагедія
4. Апокриф
320. Основна функція наукового стилю – це
1. повідомлення про результати наукових досліджень, систематизація знань
2. наукова дискусія
3. зберігання наукової інформації
4. розвиток наукової термінології
321. Науковому стилю притаманна така ознака:
1. окличні речення
2. цитати, покликання
3. вживання синонімів
4. образ автора
322. Науковому стилю притаманна така ознака:
1. експресивність
2. урочиста тональність
3. регулювально-імперативний характер
4. аргументація викладених положень
323. До стійких словосполучень офіційно-ділового стилю (кліше) не належить
1. матеріальна допомога
2. надати допомогу
3. оголосити подяку
4. привітати колегу
324. Основна функція публіцистичного стилю – це
1. реклама політичних рухів і партій
2. пропаганда суспільно-політичних ідей, формування громадської думки
3. інформація про світову політику
4. розвиток засобів масової інформації
325. Ознакою публіцистичного стилю є
1. політичні гасла
2. естетика слова
3. переважання термінологічної лексики
4. поєднання діалогічного та монологічного мовлення
326. До стійких словосполучень офіційно-ділового стилю (кліше) не належить
1. надати допомогу
2. канцелярські товари
3. порядок денний
4. призначити на посаду
327. Ознакою офіційно-ділового стилю є:
1. вживання конфесійної лексики
2. вживання неповних речень
3. нейтральний виклад інформації
4. політичні гасла
328. Ознакою офіційно-ділового стилю є:
1. вживання експресивної лексики
2. вживання канцеляризмів
3. переважання окличних речень
4. вживання розмовної лексики
329. Ознакою офіційно-ділового стилю є:
1. вживання стійких словосполучень (кліше)
2. вживання слів у переносному значенні
3. поєднання експресії та стандарту
4. вживання окличних речень
330. Основне призначення офіційно-ділового стилю – це:
1. регулювання ділових відносин у державно-правовій і суспільно-політичній сферах
2. укладання законів
3. фіксація правових норм
4. складання документів
331. Ознакою офіційно-ділового стилю є
1. стандартизація
2. суб’єктивність повідомлення
3. індивідуальні мовні засоби
4. вживання діалектизмів
332. У котрому рядку всі іменники, які вживаються для називання і/або звертання, є словами-регулятивами?
1. друг, професор, барон
2. юнак, водій, полковник
3. лікар, митрополит, пан
4. добродій, товариш, пан
333. У котрому рядку всі іменники, які вживаються для називання і/або звертання, є словами-індексами?
1. друг, професор, барон
2. юнак, водій, полковник
3. лікар, митрополит, пан
4. добродій, товариш, дідусь
334. Мовленнєвий етикет – це:
1. кодекс правил поведінки, що регламентують взаємини між людьми у різних ситуаціях
2. реалізація мовного етикету в конкретних актах спілкування, вибір мовних засобів вираження
3. система словесних форм ввічливості, узвичаєних у певному суспільстві, певній спільноті (етнічній, територіальній, соціальній)
4. норми поведінки і спілкування різних соціальних груп
335. Мовний етикет – це:
1. кодекс правил поведінки, що регламентують взаємини між людьми у різних ситуаціях
2. реалізація мовного етикету в конкретних актах спілкування, вибір мовних засобів вираження
3. система словесних форм ввічливості, узвичаєних у певному суспільстві, певній спільноті (етнічній, територіальній, соціальній)
4. норми поведінки і спілкування різних соціальних груп
336. Діловий етикет – це:
1. кодекс правил поведінки, що регламентують взаємини між людьми у різних ситуаціях
2. реалізація мовного етикету в конкретних актах спілкування, вибір мовних засобів вираження
3. система словесних форм ввічливості, узвичаєних у певному суспільстві, певній спільноті (етнічній, територіальній, соціальній)
4. норми поведінки і спілкування різних соціальних груп
337. Етикет – це:
1. кодекс правил поведінки, що регламентують взаємини між людьми в різних ситуаціях.
2. реалізація мовного етикету в конкретних актах спілкування, вибір мовних засобів вираження.
3. система словесних форм ввічливості, узвичаєних у певному суспільстві, певній спільноті (етнічній, територіальній, соціальній).
4. норми поведінки і спілкування різних соціальних груп.
338. Словники, що фіксують основні норми літературної вимови, називаються:
1. енциклопедичними
2. термінологічними
3. орфографічними
4. орфоепічними
339. Словники, що подають значення термінів певної галузі знань, називаються:
1. етимологічними
2. термінологічними
3. орфографічними
4. орфоепічними
340. Словники, що подають нормативне написання слів і їх граматичних форм відповідно до чинного правопису, називаються
1. енциклопедичними
2. термінологічними
3. орфографічними
4. орфоепічними
341. Словники, що тлумачать походження слів, їхні найдавніші корені, зміни в їх будові, а також розвиток значення слів, називаються
1. етимологічними
2. термінологічними
3. орфографічними
4. орфоепічними
342. Словники, що подають пояснення слів, запозичених із інших мов, називаються
1. енциклопедичними
2. перекладними
3. тлумачними
4. іншомовними
343. Літературна мова – це
1. відгалуження загальнонародної мови, вживане в середовищі окремих соціальних, професійних, вікових та інших груп населення
2. унормована, загальновизнана форма національної мови
3. різновид національної мови, вживання якого обмежене територією чи соціальною групою людей
4. тип національного мислення, тип національної культури, філософії та психології, що може реалізуватися в різноманітних варіантах мовної, мовленнєвої і національно-культурної діяльності
344. Зачинателем нової української літературної мови вважають
1. Г. Квітку-Основ’яненка
2. І. Котляревського
3. Т. Шевченка
4. Лесю Українку
345. Основоположником сучасної української літературної мови вважають
1. Т. Шевченка
2. І. Котляревського
3. Г. Сковороду
4. І. Франка
346. Головна ознака літературної мови – це
1. лексичне та фразеологічне багатство
2. варіативність мовних одиниць
3. засіб спілкування всіх людей
4. унормованість
347. Національна мова – це
1. мова, що є засобом усного й писемного спілкування нації
2. мова, вживання якої обмежене територією чи соціальною групою людей
3. закріплена традицією або законодавством мова, вживання якої обов’язкове в органах державного управління та діловодства
4. мова окремих соціальних колективів
348. Державна мова – це
1. мова, вживання якої обмежене територією чи соціальною групою людей
2. єдина національна мова українського народу
3. офіційна мова державних установ, мова освіти, науки, культури тощо; мова, якою держава заявляє про свій суверенітет у міжнародному спілкуванні
4. мова, яка використовується як засіб спілкування в межах певної території компактними національними групами, меншими, ніж інша частина населення країни, і відрізняється від діалектів
349. Мовна норма – це
1. правильне вживання граматичних форм слів, усталена побудова словосполучень і речень
2. правила функціонування мовної системи, які склались історично і сприймаються як зразок суспільного спілкування на певному етапі розвитку мови і суспільства
3. правила вживання слів відповідно до теми і мети висловлювання
4. правила орфографії і пунктуації
350. Акцентуаційні норми – це норми, які
1. визначають правильне наголошування слів і словоформ
2. регламентують літературну вимову звуків і звукосполучень
3. регулюють вживання мовних засобів відповідно до функціонального стилю
4. визначають вибір правильної форми слова
351. Орфоепічні норми – це норми, які
1. визначають правильне наголошування слів і словоформ
2. регламентують літературну вимову звуків і звукосполучень
3. регулюють вживання розділових знаків
4. регламентують правильне c лововживання
352. Стилістичні норми – це
1. норми вживання слів і фразеологізмів у властивому їм значенні
2. норми побудови словосполучень і речень
3. норми вживання в тому чи іншому функціональному стилі властивих йому мовних засобів
4. норми, які визначають вибір правильної форми слова
353. Фахова мова – це
1. сукупність усіх мовних засобів, якими послуговуються у професійно обмеженій сфері комунікації з метою забезпечення порозуміння між людьми, які працюють у цій сфері
2. усталені, загальновизнані правила, за якими будують правильні мовні конструкції
3. закріплена традицією або законодавством мова, вживання якої обов’язкове в органах державного управління та діловодства
4. офіційна мова державних установ, мова освіти, науки, культури тощо
354. Лексичні норми – це норми, які
1. регламентують вживання слів і фразеологізмів у властивому їм значенні
2. регламентують правильне наголошування слів і словоформ
3. регламентують правильне написання слів
4. визначають вибір правильної форми слова
355. Нормам літературного слововживання відповідає такий рядок:
1. замісник директора по виховній роботі
2. заступник директора з виховної роботи
3. замісник директора з виховної роботи
4. заступник директора по виховній роботі
356. Правильну відмінкову форму має складений числівник у рядку:
1. шістьмастами п’ятдесятьма сімома (О. в.)
2. шестистами п’ятдесятьма сімома (О. в.)
3. шестистами п’ятдесятьма с ьо ма (О. в.)
4. шестисот п’тидесяти семи (Р.в.)
357. Закінчення -у (-ю) в родовому відмінку має географічна назва
1. Донецьк
2. Дністер
3. Іртиш
4. Світязь (озеро)
5. Париж
358. Через дефіс пишеться складний прикметник
1. Східно/європейський
2. Коротко/терміновий
3. Навчально/виховний
4. Автомобіле/будівний
359. Із великої літери пишуться всі слова в рядку
1. В/верховна Р/рада України, Д/день Н/незалежності України
2. В/волинський Н/національний У/університет, М/мініст ерство Ю/юстиції
3. В/волинський О/обласний А/архів, Н/народні Д/депутати
4. З/збройні С/сили України, Н/національний Б/банк України
360. Подвоєння відбувається у всіх словах рядка
1. Дон...а, повіст...ю, Одіс...ей, фін…и, бон...а
2. Благословен...ий, тон...а, віл...а, мід...ю
3. Вогнян...ий, інтел...ігент, дзвін...иця, піц...а
4. Ім... іграція, коміс...ія, сюр...еалізм, брут...о
361. Апостроф треба поставити на місці крапок у всіх словах рядка
1. М...юзикл, б...юргер, Рейк...явік, Аліг...єрі
2. Батал...йон, Лауваз...є, міл...ярд, п...юпітр
3. Ком...юніке, ад...єктивація, ател...є, комп...ютер
4. Суб...єкт, Х...юстон, ін...єкція, ад...ютант
362. Предметом лексикографії є
1. вивчення стійких сполучень слів, їхнього складу та значення
2. збирання слів тієї чи іншої мови, їх систематизація, опис словникового матеріалу
3. встановлення походження слів у будь-якій мові
4. визначення словникового складу мови
363. Цитата „Не бійтесь заглядати у словник: / Це чистий яр, а не сумне провалля...” належить
1. Т.Шевченку
2. А.Малишку
3. П.Тичині
4. М.Рильському
364. Розділ мовознавства, що розробляє теорію укладання словників, називається
1. Семасіологією
2. Ономастикою
3. Лексикографією
4. Етимологією
365. Залежно від призначення словники поділяються на два типи
1. енциклопедичні й лінгвістичні
2. загальні й спеціальні (галузеві)
3. одномовні й перекладні
4. алфавітні та зворотні
366. За охопленням матеріалу однієї або більше мов словники поділяються на
1. одномовні та перекладні
2. лінгвістичні та енциклопедичні
3. лексичні, морфемні, словотворчі, акцентуаційні
4. загальні та спеціальні
367. За рівнями мови словники поділяються на
1. одномовні та перекладні
2. лінгвістичні та енциклопедичні
3. лексичні, морфемні, словотворчі, акцентуаційні
4. загальні та спеціальні
368. За розміщенням лексичного матеріалу словники поділяються на
1. одномовні та перекладні
2. алфавітні (прямі) та зворотні
3. лексичні, морфемні, словотворчі, акцентуаційні
4. загальні та спеціальні
369. Словники, що систематизують знання певної галузі науки, техніки, належать до
1. спеціальних (галузевих)
2. орфографічних
3. тлумачних
4. фразеологічних
370. Словники, що подають стислу характеристику предметів, явищ, діячів певної галузі науки, техніки, називаються
1. загальномовними
2. спеціалізованими
3. лінгвістичними
4. енциклопедичними
371. Словники, в яких подано переклад слів із однієї мови на іншу, називаються
1. енциклопедичними
2. перекладними
3. тлумачними
4. іншомовними
372. Словники, які подають лексико-фразеологічний склад мови з поясненням прямого й переносного значення, граматичних та стилістичних особливостей, називаються
1. енциклопедичними
2. перекладними
3. тлумачними
4. іншомовними
