Правила скорочення слів у науковій роботі та бібліографічному описі джерела містяться в ДСТУ 3582 – 97. «Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові у бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила».
Скороченню підлягають різні частини мови. У наукові роботі можливе використання як загальноприйнятих скорочень (наприклад, сантиметр – см; науково-дослідний інститут – НДІ; і так далі – і т. д.; дивись – див.; наприклад – напр.), так і спеціальних, характерних для певної галузі (наприклад, видання – вид.; мегабайт – Мбайт;технічний огляд – техогляд).
Існує кілька способів скорочення:
· усічення, коли на місці скорочення ставиться крапка, наприклад:редактор – ред.; тисяча – тис.;професор – проф.;доцент – доц. та ін.;
· стягування (видалення голосних); у кінці скороченого слова крапка не ставиться, наприклад: мільйон – млн;мільярд – млрд;гривень – грн тощо;
· утворення абревіатур, наприклад: персональний комп’ютер – ПК; дискова операційна система – ДОС та ін.
|
|
Загальні правила скорочення в наукових текстах:
Ø Якщо в науковому тексті використовуються маловідомі скорочення, то їх варто розшифрувати при першому згадуванні: записати повністю, а поряд у дужках вказати скорочений варіант, який вживатиметься надалі.
Ø Для зручності та зрозумілості в магістерських та інших роботах після змісту подається список скорочень, де подаються основні найуживаніші в тексті скорочення. Скорочення мають бути однаковими в усій роботі.
Ø Під час скорочення повинно залишатися не менше ніж дві літери, незалежно від прийому, який використовується. Наприклад: адміністрація – адмін.; аркуш – арк.
Скорочення слова до однієї літери допускається тільки для загальноприйнятих скорочень. Наприклад: рік (роки) – р. (рр.); сторінка – с.; грам – г; виконувач обов’язки – в. о.
Ø Під час скорочення іменників ураховуються відмінкові закінчення однини або множини. Наприклад: інститут– ін-т; інститути– ін-ти; видавництво – вид-во; видавництва – вид-ва.
Ø Прикметники і дієприкметники, що закінчуються на:
-авський -ений -іальний -овський
-авчий -ельський -івний -огічний
-адський -енський -івський -одський
-ажний -ентальний -ійний -ольський
-азький -енький -ійський -омічний
-айський -ерський -ільний -оньський
-альний -еський -ільський -орський
-альський -ецький -інський -ський
-аний -євий -ірський -уальний
-анський -ивний -істий -чий
-арський -инський -ічий -яний
-ативний -ирський -ічний -янський
-атський -истий -кий
-афічний -иський -ний
-ацький -ицький -ній
-евий -ичий -ований
-ейський -ичний -овий
-ельний
-енний
|
|
скорочують відсіканням цієї частини слова.
Прикметники, що закінчуються на -графічний; -логічний; -номічний; навчий, скорочують відсіканням частин -афічний; -огічний; -омічний; -авчий. Наприклад: філологічний – філол.; краєзнавчий – краєзн.
Ø Прикметники, утворені від власних імен, скорочуються відсіканням частини - ський. Наприклад: Франківський – франків.
Ø Якщо відсіченій частині слова передує літера «й» або голосна, то під час скорочення слова зберігають наступну за нею приголосну. Наприклад: червоний – червон.; олійний – олійн.
Ø Якщо скороченню підлягає тільки одна літера, то слово не скорочують.Наприклад: вчений – вчен., але вчена – не скорочується;вищий – вищ., але вища – не скорочується.
Ø Якщо відсіченій частині слова передує апостроф, то під час скорочення слова зберігають наступні за ним голосну й приголосну літери.Наприклад: слов’янський – слов’ян. Якщо відсіченій частині слова передує літера «ь», то скорочувати слово треба на приголосній літері, що стоїть перед нею.Наприклад: грецький – грец.; сільський – сіл.
Ø Якщо відсіченій частині слова передує подвоєна приголосна літера, то під час скорочення слова зберігають одну із приголосних.Наприклад: іменний – імен.; щоденний – щоден.
Ø Якщо слово може скорочуватися відсіканням різної кількості літер, то відсікається максимальна кількість.Наприклад: фундаментальний – фундам. (а не фундаментал., фундамент.);експериментальний – есперим. (а не експериментал., експеримент.).
Ø У складних іменниках, що пишуться через дефіс, відсікання здійснюється у кожній складовій частині.Наприклад: словник-довідник – слов.-довід.
Ø Під час скорочення прикметників, утворених від географічних назв і назв народів, як у географічному, так і в адміністративному значенні, зберігають найповнішу для розуміння форму скорочення. Наприклад: ніжинський інститут – ніжин. ін-т; Бориспільський район – Бориспіл. р-н; Харківська область – Харк. обл.; Луганська область – Луган. обл.
Ø У складних прикметниках, що пишуться через дефіс, відсікання здійснюється у кожній складовій частині або одній із них відповідно до загальних правил скорочень.Наприклад: фізико-математичний – фіз.-мат.; хіміко-технологічний – хім.-технол.
Ø У складних прикметниках, що пишуться разом, відсікають другу частину слова відповідно до загальних правил.Наприклад: лісогосподарський – лісогосп.; системотехнічний комплекс – системотехн. комплекс.
Ø Ініціальна абревіація записується початковими літерами без крапок.Наприклад: радіоелектронні апарати– РЕА; графічна інформаційна система – ГІС.
Які вимоги висуваються до оформлення наукової статті?
Обсяг наукової статті становить 6 – 24 сторінки,
тобто від 0, 35 до 1 друк. арк. Призначені наукові статті
для учених, спеціалістів певної галузі або кількох галузей.
За кількістю авторів статті бувають: одноосібні (один ав-
тор) або колективні (колектив авторів).
За способом розкриття проблеми статті бувають:
üоглядові (містять характеристику стану і
перспектив наукових досліджень у певній науковій галу-
зі);
üпроблемні (мість аналіз проблеми, яка не одержала всебічного осмислення);
üметодологічні (містять обґрунтування методології розв’язання проблеми).
Ознаками мови наукової статті є логічність, ясність, стислість, точність наукової термінології, вірогідність вихідної інформації, критичність у відборі фактів, доказовість змісту тексту, завершеність (цілісність розкриття одного або кількох питань), логічність і обґрунтованість висновків, наявність міркувань і посилань.
Необхідними елементами мають бути:
Ø Прізвище, ім’я, по батькові автора, якщо є – наукове звання.
|
|
Ø Заголовок. Важливо, щоб назва статті була стислою, однозначною, конкретною, точно відображала тему наукової статті та обмежувала обсяг наукового тексту. Наприклад, замість заголовка Телекомунікаційні послуги краще сформулювати Проблеми розвитку телекомунікаційних послуг в Україні або Етапи становлення телекомунікаційних послуг у світі.
Ø Анотація (якщо необхідно – подається кількома мовами) і ключові слова. Обсяг анотації становить 3 – 5 речень.
Ø Постановка проблеми у загальному вигляді, її зв’язок із важливими науковими чи практичними завданнями. Можна використати такі мовні звороти: серед проблем, пов’язаних із…; уважного ставлення дослідників останнім часом вимагає питання…; заслуговує на особливу увагу…
Ø Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано вирішення даної проблеми і на які спирається автор. Це можна сформулювати таким чином: В останнє десятиріччя з’явилися роботи…., присвячені проблемі… Цій проблеми особливу увагу приділяють такі вчені, як…
Ø Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, котрим присвячується стаття: Ця проблема не була об’єктом спеціального вивчення… Незважаючи на достатню кількість робіт з цієї теми, досі залишається не вирішеним питання…
Ø Формулювання мети і завдань: мета статті – дослідити…, визначити…, здійснити опис…, узагальнити…, вивчити…, систематизувати…, експериментально довести…
Ø Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів.
Ø Висновки даного дослідження: Таким чином автор статті проаналізував (визначив…, довів…, експериментально підтвердив…, описав…, систематизував…).
Ø Накреслення перспектив подальших розвідок у цьому напрямі: Перед автором статті стоїть подальше завдання –… У подальшій роботі над цією проблемою спробуємо зясувати…(визначити…, довести…, розробити…). З огляду на викладене вище, перед автором стоїть завдання…
Ø Список використаних джерел, оформлений за вимогами ДСТУ.
|
|
Зразок фрагмента статті: