2015-06-30
444
Валютні операційні ризики являють собою ризики, пов’язані зі змінами обмінних курсів у період між поставками продукції та здійсненням платежів.
Головними інструментами управління операційними валютними ризиками є:
1. Уникнення ризиків:
а) передача ризиків шляхом укладання контрактів у валюті експортера;
б) попередня оплата;
в) сальдування операційних валютних ризиків шляхом укладання контрактів на продаж одних товарів і купівлю інших з партнерами однієї і тієї самої країни;
г) проведення розрахунків протягом тривалого часу;
д) «кошикове» хеджування — використання платежів і надходжень у великій кількості валют.
2. Короткострокове управління операційними валютними ризиками:
а) форвардні валютні контракти;
б) ф’ючерсні валютні контракти;
в) хеджування короткостроковим кредитом;
г) валютні опціони;
д) перехресне хеджування шляхом укладання контракту на іншу валюту, курс якої прив’язаний до партнерської.
3. Довгострокове управління операційними валютними ризиками:
|
|
|
а) паралельні (компенсаційні) позики;
б) валютні свопи;
в) кредитні свопи.
Другий тип валютних ризиків — перерахункові (бухгалтерські). Вони пов’язані з веденням бухгалтерських записів і перерахунком вартості активів і пасивів з однієї валюти в іншу. У разі непередбачуваних змін валютних курсів виникають несподівані зміни в заявленому фінансовому стані компанії, штучному перебільшенні чи зменшенні певних статей балансу, насамперед прибутку. Перебільшення прибутку провокуватиме акціонерів вимагати більше дивідендів на шкоду інтересам розвитку компанії. Заниження прибутків буде псувати рівень рентабельності, а отже, інтерес в інвесторів. До цього слід додати й відмінності в системі ведення бухгалтерського обліку в різних країнах, що ускладнює складання об’єктивного консолідованого балансу корпорації.
У процесі ведення бухгалтерського обліку застосовуються три основні методи перерахунків:
1. Метод чистого обігового капіталу, згідно з яким поточні активи і пасиви перераховуються за поточним обмінним курсом, а довгострокові активи і пасиви — за початковим обмінним курсом.
2. Монетаристсько-немонетаристський метод, відповідно до якого грошові активи перераховуються за поточним обмінним курсом, а негрошові активи — за початковим обмінним курсом. Грошові зобов’язання перераховуються за поточним курсом.
3. Метод повного розрахунку, тобто перерахунок усіх статей фінансової звітності за поточним обмінним курсом. Це найпростіший метод, тому він рекомендований до використання Інститутом привілейованих аудиторів Англії та Шотландії.
|
|
|
Економічний валютний ризик пов’язаний зі зміною вартості компанії внаслідок несприятливих змін обмінних курсів у тому разі, коли їх дія поширюється на очікувані надходження грошових коштів. Найбільш популярними інструментами управління економічними валютними ризиками є:
1) вирівнювання грошових потоків, які надходять до компанії і залишають її при зміні вартості валют;
2) глобальна диверсифікація;
3) вирівнювання активів та пасивів стосовно використовуваних валют, термінів виконання зобов’язань і партнерів по бізнесу.
104. Управління короткостроковими активами і зобов’язаннями міжнародних корпорацій
Управління короткостроковими
активами і зобов’язаннями
Ключовими елементами наведеної схеми управління готівкою є використання ринків євровалют і міжнародного ринку цінних паперів. До системи управління короткостроковими активами і зобов’язаннями входять такі інструменти, як фінансування міжнародної торгівлі (головним чином шляхом використання акредитивної форми розрахунків), державні гарантії, страхування, управління матеріально-технічними запасами, форфетинг, факторинг та ін.
