У процесі взаємодії клітин костимуляторні молекули та їхні рецептори утворюють пари, які забезпечують формування міжклітинних контактів і обмін сигналами, що призводять до активації клітин (в активації бере участь значна кількість пар молекул). У кожній парі одна молекула є постійною — експресується на наївній клітині, інша — індукованою і експресується лише на активованій клітині. Сигнал, що виникає внаслідок взаємодії молекул, передається в напрямі від індукованої до постійної, тобто постійна молекула є рецептором, а індукована — її лігандом. Особливе значення в обміні сигналами між АПК (ДК, МФ, В-клітинами) і Т-лімфоцитами мають дві пари молекул: CD80/86 і CD28 та CD40L і CD40 (табл. 1). До класу костимуляторних молекул також належать молекули інші молекули, серед яких і молекули адгезії (табл.2).
Таблиця1. Костимуляторні молекули АПК і Т-клітин та молекули адгезії
АПК | Т-Лімфоцит |
CD80/86 (індукована) → CD40 (постійна) | CD28 (постійна) ← CD40L (індукована) |
Таблиця2. Молекули адгезії АПК і Т-клітин
|
|
АПК | Т-Лімфоцитлімфоцит | Результат взаємодії |
LFA-1 | ІСАМ-1 | адгезія Т-В |
ICАМ-1 | LFА-1 | адгезія Т-В |
Скок М.В.(2002 р.): Цитокіни - це група білків, що секретуються, за допомогою яких клітини спілкуються між собою. Цитокіни впливають на розвиток і стан активації імунних клітин. На відміну від гормонів, які впливають на клітини-мішені на значній відстані, більшість цитокінів є молекулами близької (паракринної) дії, тобто впливають на клітини, що знаходяться у контакті, або навіть на саму клітину, що їх синтезує (аутокринна дія). Цитокіни діють на спеціальні рецептори і запускають таким чином свої сигнальні каскади. Час напівжиття цитокінів у кровотоці вимірюється хвилинами і секреція їх теж є коротким процесом, тобто цитокіни діють локально і на короткий час. Як правило, вони не знаходяться в клітині у вигляді попередників, а синтезуються в результаті активації процесів транскрипції і трансляції.
Класифікація:
1) Гемопоетичні фактори – ті, що стимулюють ріст і созрівання незрілих клітин крові. До них відносяться фактори, що стимулюють ріст колоній (СSF). інтерлейкіни 3 і 7, еритропоетин.
2) Регулятори природного імунітету – ті, що приймають участь в неспецифічному захисті організму від бактеріальних і вірусних інфекцій. До них відносяться інтерферони α і β, цитокіни запалення:
інтерлейкіни 1 і 6 і фактор некрозу пухлин (ТNF-α), а також хемокіни.
3) Цитокіни, що регулюють специфічні імунні реакції – ті, що приймають участь в активації, рості і диференціюванні зрілих лімфоцитів, наприклад, інтерлейкіни 2 і 4.
|
|
4) Цитокіни, що регулюють запалювальні реакції, які розвиваються в процесі специфічної імунної відповіді. До них відносяться, наприклад. iнтерферон γ, лімфотоксин, інтерлейкіни 5 i10.
ЗНАТИ
ІЛ-2: продукується Т лімфоцитами. Вважається головним регуляторним цитокіном. Фактично, разом із γ-інтерфероном, є активатором цитотоксичної гілки імунної відповіді. Викликає проліферацію та посилення цитотоксичної дії активованих Т- лімфоцитів, посилення експресії рецептору до ІЛ-2, продукцію інших цитокінів Т клітинами, а також проліферацію В лімфоцитів.
ІЛ-4: продукується стимульованими Т лімфоцитами, а також клітинами строми кісткового мозку і тучними клітинами. Викликає проліферацію активованих В-лiмфоцитів і переключення ізотипів імуноглобулінів з ІgМ на ІgG1 та ІgЕ. До певної міри ІЛ-4 є антагоністом ІЛ-2, посилює фагоцитоз, представлення антигену та продукцію ІЛ-1, ІЛ-6 та TNFα (цитокінів запалення) в моноцитах.
ДОДАТКИ