Процес оцiнки доцiльностi капiталовкладень пов'язаний з оцiнкою вартостi кaпiталу. Не можна визначити вapтicть капiталу, доки не визначений розмiр бюджету капiталовкладень. Не можна визначити розмiр бюджету капiталовкладень, доки не визначена вapтicть капiталу. Тому вapтicть капiталу та бюджет капiталовкладень повиннi визначатися паралельно.
Bapтicть капiталу є головним елементом у процесi оцiнки доцiльностi iнвестицiй та капiтальному бюджетуваннi.
Капiтальне бюджетування являє собою процес планування витрат, пов'язаних iз iнвестуванням в активи iз строком служби понад 1 piк. Чим ризикованiший проект, тим вища вapтicть його капiталу. Основним питанням при цьому е визначення коефiцiенту вартості, який необxiдно застосовувати у процесi доцiльностi капiталовкладень, тобто яке iз значень середньозваженої вapтocтi капiталу буде слiд використовуватися для оцiнки середнього ризику проекту.
Гранична вартість будь-якої статті визначасться як вартість iншої доданої одиницi цiєї cтaттi, наприклад, гранична вapтcть витрат виробництва - це витрати на одиницю додаткової продукцiї. Якшо фiрма намагається залучити бiльше нових грошових коштiв, вapтicть кожної грошової одиницi у деякiй точці почне зростати.
|
|
Граничною вартiстю капiталу (ГВК) називасться вapтicть одержання додаткової грошової одиницi у новому капiталi, середньозважена вартість останньої грошової одиницi нового капiталу, який отримує фiрма.
До того часу, поки у компанiї буде зберiгатися базове значення цiльової структури капiталу i поки вона не потребус залучення додаткового капiталу, й гранична вартість капiталу буде дорiвнювати середньозваженiй вapтocTi капiталу. Але як тiльки компанiя почне одержувати додатковi суми капiталу з будь-яких джерел протягом даного перiоду часу, вартість компонентiв й капiталу може почати зростати. У такому випадку середньозважена вартість кожної додаткової грошової одиницi (одиницi капiталу) почне збiльшуватись. Точка, в якiй вiдбуваcrься зростання WACC, називасться точкою розриву - це грошова сума капiталу, який зможе отримати фiрма до того, як почне зростати й WACC.
При використаннi рiзної структури капiталу отримуються рiзнi точки розриву.
Найпростiша послiдовнiсть розрахунку графiкiв граничної вapтocтi капiталу (ГВК) реалiзуcrься в таких етапах:
- визначення вcix точок розриву. Розрив вiдбувасться кожного разу, як тiльки вapтicть одного з компонентiв капiталу зростає;
- визначення вapтocтi капiталу кожного компонента в iнтервалах мiж розривами;
- розрахунок середньозваженої вapтocтi цих компонентiв для отримання значень WACC у кожному iнтервалi.
Графiк граничної вартості капiталу (ГВК) фактично являє собою криву граничних витрат. Далi необщно побудувати графiк, що був би аналогiчним графiку граничного прибутку. Це графiк iнвеетицiйних можливостей (ІМ), який показує очiкувану норму прибутку на кожний iнвестицiйний проект, тобто для кожної iнвестицiйної можливостi. Для цього за кожним проектом визначаеться норма прибутковоcтi та за отриманими значеннями будується графiк інвестиційних можливостей, який потім з’єднується з графіком WACC. Середньозважена вартість капіталу у точці, де крива графіка інвестиційних можливостей перетинає графік граничної вартості капіталу визначається як оптимальний бюджет капіталовкладень. І навпаки.
|
|
Процес оцінки доцільності інвестицій базується на застосуванні принципу: будь-яка фірма буде збільшувати масштаби своєї діяльності до точки, де її граничні прибутки дорівнюватимуть граничним витратам.
18. Методи оцінки ризику і прийняття інвестиційних рішень.
Оцінювання ризиків інвестиційних проектів та їх вплив на ризик підприємства вцілому є одним з найважливіших елементів при обґрунтуванні доцільності інвестицій. При цьому ризик може враховуватись різними способами:
1) коригування сподіваних доходів по проекту (коли у процесі розрахунку показників беруть до уваги різні можливі варіанти надходжень і здійснюються через показники математичного сподівання;
2) Коригування дисконтної ставки, яка приймається при розрахунку показників ефективності проекту.
На практиці для оцінки ризику інвестицій і прийняття інвестиційного рішення використовують два основні методи:
1. Аналіз та оцінка чутливості інвестиційного проекту. Цей метод дозволяє дати відповідь на питання, який вплив на показники ефективності проекту має зміна в певних межах окремого параметру ризику.
2. Аналіз та оцінка інвестиційного проекту з допомогою інвестиційного моделювання (корпоративної імітаційної моделі). Цей метод дозволяє визначити ефективність інвестиційних проектів з одночасним врахуванням ризиків спричинених такими факторами як високий рівень інфляції, структурної зміни в ціноутворенні, проблеми взаємних платежів і т.п.
Така модель відображає реальну діяльність фірми і прогнозує реальні потоки надходження по проекту в різні періоди часу, крім того цей метод дозволяє, по-перше, враховувати одночасно вплив всіх параметрів ризику і, по-друге, враховує вплив кореляції цих параметрів між собою.