Структура та оцінка вартості капіталу фірми

Структура капіталу характеризується співвідношенням власних і позикових коштів, які використовуються підприємством в процесі господарської діяльності. Власний капітал має свої переваги та недоліки.

Переваги власного капіталу:

• простота залучення, оскільки рішення, пов’язані із збільшенням власного капіталу (особливо за рахунок внутрішніх джерел його формування) приймаються власниками та менеджерами підприємства без необхідності отримання згоди інших суб’єктів господарювання;

• більш висока здатність генерування прибутку в усіх сферах діяльності, оскільки при його використанні не вимагається сплата позичкового відсотку в усіх його формах;

• забезпечення фінансової стійкості розвитку підприємства, його платоспроможності в довгостроковому періоді, а відповідно і зниження ризику банкрутства.

Недоліки власного капіталу:

• обмеження обсягу залучення, а відповідно і можливостей значного розширення операційної та інвестиційної діяльності підприємства в періоди сприятливої кон’юнктури ринку на окремих етапах його життєвого циклу;

• висока вартість в порівнянні з альтернативними позичковими джерелами формування капіталу;

• невикористана можливість приросту коефіцієнта рентабельності власного капіталу за рахунок залучених позичкових фінансових коштів, оскільки без такого залучення неможливо забезпечити перевищення коефіцієнта фінансової рентабельності діяльності підприємства над економічною.

Найбільш стабільним є підприємство, яке використовує лише власний капітал, оскільки коефіцієнт автономії в такому випадку дорівнює одиниці. Але темпи розвитку подібних підприємств обмежені, оскільки власний капітал не може забезпечити необхідного додаткового обсягу активів в періоди сприятливої кон’юнктури ринку.

Всі форми позикового капіталу, що використовуються підприємством, є його фінансовими зобов’язаннями, які належать до погашення у передбачені строки.

Переваги позикового капіталу:

- широкі можливості залучення;

- забезпечує ріст фінансового потенціалу підприємства і темпів обсягів його господарської діяльності;

- низька вартість;

- здатність генерувати приріст фінансової рентабельності.

Недоліки позикового капіталу:

- ризик зниження фінансової стабільності та втрати платоспроможності;

- генерує меншу норму прибутку;

- висока залежність вартості позиченого капіталу від коливань кон’юнктури фінансового ринку;

- складність процедури залучення.

Вартість капіталу – одна з найважливіших змінних в оцінці бізнесу, яка визначається ринком і майже повністю знаходиться поза контролем власників підприємств. Ринок встановлює базову безризикову очікувану ставку доходу і величину премії, що вимагає інвестор (покупець цінних паперів) в обмін на прийняття на себе ризиків різних рівнів.

При оцінці вартості капіталу виникає необхідність з’ясування вартості кожної його складової, тобто об’єктом визначення повинна стати вартість кожного джерела фінансування.

Для визначення вартості капіталу слід вирахувати KCS, або ставку дисконту. Переставивши значення у вищезгаданому рівнянні, вартість капіталу від випущених звичайних акцій можна розрахувати так:

де: Rfc – витрати на емісію та розміщення акцій.

Р0 – ціна звичайної акції

g – темп приросту дивідендів.

Якщо звичайна акція випускалась раніше, то слід лише вивести з рівняння поправку на емісійні витрати.

Розрахувавши ціну кожного джерела капіталу, необхідно знайти середню ціну (WACC) цих джерел – середньозважену вартість капіталу. Цей показник може бути визначений як рівень доходності, який повинен приносити інвестиційний проект, щоб можна було забезпечити одержання всіма категоріями інвесторів доходу, аналогічного тому, який їм був би забезпечений від вкладень в інші проекти з тим же рівнем ризику. Середньозважена ціна капіталу є відносною величиною, вираженою у відсотках. Вона розраховується як середня величина з потрібною прибутковістю за різними джерелами фінансування; важелем служить частка кожного джерела в загальній сумі інвестицій.

де: ri – потрібна доходність (норма прибутку) по капіталу, одержаному з і-го джерела;

di – частка капіталу (інвестиційних ресурсів), одержаного з і-го джерела.

23. Стратегія підготовки та оцінки інвестиційного проекту.

Якщо проект пов'язаний із залученням інвестицій, то він носить назву "інвестиційний проект". Зазвичай кожний новий проект підприємства в тій чиіншій мірі пов'язаний із залученням нових інвестицій. У найбільш загальному розумінні проект - це спеціальною чином оформлена пропозиція про зміну діяльності підприємства, що переслідує певнуціль (мету).

Загальна процедура впорядкування інвестиційної діяльності підприємства стосовноконкретного проекту формалізується у вигляді так званого проектного циклу, що має такі етапи.

1. Формулювання проекту (іноді використовуються термін "ідентифікація"). На даному етапі вищий склад керівництва підприємства аналізує поточний стан підприємства і визначає найбільше пріоритетні напрямки його подальшого розвитку.

2. Розробка (підготовка) проекту. Після того як бізнес ідея проекту пройшла першу перевірку, необхідно розвивати її до того моменту, коли можна прийняти тверде рішення - позитивне або негативне. На цьому етапі потрібно поступове уточнення й удосконалювання плану проекту у всіх його напрямках - комерційному, технічному, фінансовому, економічному, інституціональному і т.д. Надзвичайно важливими на даному етапі є пошук і збір попередньої інформації для вирішення окремих задач проекту. Необхідно усвідомлювати, що від ступеня достовірності попередньої інформації і правильності інтерпретації даних, що з'являються в процесі проектного аналізу, залежить успіх реалізації проекту.

3. Експертиза проекту.

4. Здійснення проекту.

5. Оцінка результатів

Найвідповідальніший етап проектного циклу в банку — оцінка інвестиційного проекту. Об'єктом оцінки інвестиційного проекту виступає документація, що належить до проекту

Оцінка інвестиційного проекту оформлюється у вигляді оціночного докладу за проектом. Його структура може варіюватися в різних банках, але типовими розділами є:

1) резюме докладу;

2) оцінка фінансового та економічного стану підприємства-позичальника;

3) загальний опис інвестиційного проекту;

4) технічна та екологічна оцінки інвестиційного проекту;

5) оцінка організаційного плану роботи і управління інвестиційним проектом;

6) оцінка комерційної ефективності інвестиційного проекту;

7) оцінка основних ризиків за інвестиційним проектом;

8) план фінансування інвестиційного проекту;

9) рекомендації та висновки.

За представленим керівництву банку оціночним докладом приймається рішення відносно доцільності ведення переговорів.

24.Характеристика традиційних та нових форм і видів іноземних інвестицій.

Іноземні інвестиції - всі види цінностей, що вкладаються безпосередньо іноземними інвесторами в об'єкти підприємницької та інші види діяльності з метою держання прибутку (доходу) або досягнення соціального ефекту.

Іноземні інвестори мають право здійснювати інвестиції на території України у вигляді: (Види іноземних інвестицій)

а) іноземної валюти, інших валютних цінностей; валюти, діючої на території України;

б) будь-якого рухомого і нерухомого майна (будівель, споруд, обладнання та інших матеріальних цінностей) та будь-яких пов'язаних з ним майнових прав;

в) акцій, облігацій та інших цінних паперів або будь-яких інших форм участі в підприємстві;

г) грошових вимог та права вимоги про виконання договірних зобов'язань, які мають вартість;

д) будь-яких прав інтелектуальної власності, які мають вартість, включаючи авторські права, права на винаходи, торгові знаки (товарні знаки і знаки обслуговування), фірмові найменування, промислові зразки, ноу-хау та інші;

е) права на здійснення господарської діяльності, включаючи права на розвідування, розроблення, видобування або експлуатацію природних ресурсів, надані за законодавством або за договором;

є) платних послуг;

ж) інших видів інвестицій, не заборонених законами України.

Форми здійснення іноземних інвестицій:

а) часткової участі у підприємствах, що організуються спільно з українськими юридичними і фізичними особами, або придбання частки у діючих підприємствах;

б) створення підприємств, що повністю належать іноземним інвесторам, філій та інших структурних одиниць іноземних юридичних осіб або придбання у повну власність діючих підприємств;

в) придбання прямо не забороненого законами України нерухомого чи рухомого майна, включаючи будинки, квартири, приміщення, обладнання, транспортні засоби та інші об'єкти власності, шляхом прямого одержання майна та майнових комплексів або у формі акцій, облігацій та інших цінних паперів;

г) придбання самостійно або за участю українських юридичних чи фізичних осіб прав користування землею та концесій на використання природних ресурсів на території України;

д) придбання інших майнових прав;

е) в інших формах здійснення інвестицій, зокрема на основі угод з суб'єктами господарської діяльності України, які прямо та виключно не заборонені чинними законами України.