Кількісний аналіз проектних ризиків

Для прийняття правильного рішення потрібно визначити не тільки ризикованість проекту, а і міру впливу окремих факторів ризику на кінцевий результат. У зв’язку з цим проводиться кількісний аналіз проектних ризиків. Такий аналіз спирається на так званий базисний варіант проекту, тобто на безризиковий варіант. Для кількісного аналізу ризиків застосовують різні методи. Простішим і доступнішим із них для аналітика є метод аналізу чутливості проекту. Застосування даного методу полягає в такому.

Встановивши види ризиків та їх причини, відбирають відповідні, пов’язані з ними змінні, або ключові фактори, які безпосередньо визначають результати проекту. Потім досліджують значимість кожного із факторів у формуванні показників ефективності проекту. Частіше досліджується вплив ключових факторів на зміну чистої теперішньої вартості (NPV).

Ключовими факторами можуть виступати:

- обсяг реалізації продукції в натуральному виразі;

- ціна реалізації продукції;

- змінні витрати (в цілому і по елементах);

- постійні витрати (в цілому і по елементах);

- сума інвестицій;

- ставка дисконту (відсоткова ставка).

Процес аналізу чутливості проекту зводиться до таких кроків:

1-й крок. Визначення аналітичної залежності NPV від ключових факторів. Аналітичну залежність NPV від вищезазначених ключових факторів можна представити так:

, (4.1)

де – обсяг реалізації продукції;

– ціна реалізації (без ПДВ);

– змінні витрати на одиницю продукції;

– постійні витрати;

– частка чистого прибутку в сумі прибутку до оподаткування;

– амортизаційні відрахування;

– сума інвестицій;

– дисконтна ставка.

2-й крок. Визначення зміни на певну величину проти базисного рівня у відсотках кожного із ключових факторів. Величину зміни ключового фактора встановлює аналітик. Таке визначення може ґрунтуватись на експертній оцінці ризиків, що виникають при зміні ключових факторів.

3-й крок. Розрахунок нового значення NPV при зміні ключового фактора на визначену величину та відхилення одержаного результату від базисного рівня в абсолютних одиницях і відсотках. При проведенні таких розрахунків почергово змінюється лише один із факторних показників, а решта ключових факторів залишається на базисному рівні.

4-й крок. Визначення показників еластичності NPV по кожному із факторів. Еластичність NPV обчислюється відношенням зміни NPV у відсотках до зміни відповідного фактора у відсотках.

5-й крок. Визначення критичних значень змінних проекту, тобто таких їх значень, за яких NPV дорівнюватиме нулю. Критичні значення змінних можуть бути визначені як аналітичним, так і графічним способом.

6-й крок. Аналіз одержаних результатів і визначення чутливості NPV до зміни різних факторів.

У результаті аналізу виявляються фактори, які найбільшою мірою визначають успіх проекту. Вони мають назву «критичних факторів», або «критичних змінних».

Простіший аналіз чутливості проекту можна провести і на основі вивчення точки беззбитковості. Застосовуючи форму залежності показників, яка приймається для визначення обсягу продаж у точці беззбитковості , послідовно встановлюють максимальні рівні змінних, постійних витрат і мінімальний рівень ціни реалізації продукції для забезпечення беззбиткового виробництва, їх відхилення від базисного рівня та запас міцності проекту по кожному із факторів. Порівнюючи одержані результати, виявляють найбільш критичні фактори, що впливають на ефективність проекту.

За результатами аналізу чутливості проекту можна приймати відповідні управлінські рішення. Так, якщо виявиться, що ціна продукту є критичним фактором, то в процесі експлуатації проекту можна посилити програму маркетингу або переглянути затратну частину проекту. Якщо ж проведений аналіз встановить високу чутливість проекту до зміни обсягу виробництва, то слід приділити більше уваги заходам, що сприяють підвищенню продуктивності праці чи більш повному використанню виробничих потужностей.

Аналіз чутливості проекту хоч і є досить надійним способом вивчення його ризиків, однак має суттєві недоліки. Він зорієнтований на виявлення впливу на наслідки проекту лише одного фактора ризику при незмінних інших. Реально ж ризики спричиняються сумарно, одночасною дією декількох чи багатьох факторів, які до того ж можуть корелювати. Скажімо, подорожчання проекту може бути викликане як збільшенням витрат на сировину та матеріали (змінних витрат), так і відрахувань на амортизацію основних засобів (постійних витрат). Виправити цей недолік певною мірою дозволяє метод аналізу сценаріїв. Даний метод являє собою розвиток аналізу чутливості проекту. При його застосуванні одночасному вивченню підлягає вся група визначених змінних (факторів) та їх взаємозв’язки.

Сценарії проекту генеруються експертним шляхом, враховуючи економічну ситуацію (зростання/спад економіки), ситуацію на якому-небудь ринку (наприклад, енергетичному), очікувані дії держави чи партнерів, у тому числі зарубіжних. Сценарієм може бути будь-який в достатній мірі ймовірний стан, що суттєво впливає на результати проекту. Частіше, на практиці, експертами завдаються (прогнозуються) песимістичний, оптимістичний і вірогідний сценарії.

Песимістичний сценарій – це гірший варіант розвитку подій; при визначенні його наслідків приймаються гірші значення змінних. Оптимістичний сценарій спирається на досить сприятливу ситуацію при виконанні проекту, за якої параметри факторів ризику змінюються менш істотно. Вірогідний варіант базується на найбільш ймовірних припущеннях і значеннях змінних.

При проведенні аналізу по кожному із сценаріїв відповідно до встановлених значень змінних обчислюються нові величини NPV, які порівнюються із базисними її величинами. За результатами порівняння робляться висновки про ефективність виконання проекту за того чи іншого рівня ризиків.

Приклади застосування методів аналізу чутливості проекту, в тому числі за точкою беззбитковості, і сценаріїв наводяться нижче.

Крім зазначених, кількісний аналіз ризиків проекту може проводитись і за допомогою інших, більш складних методів. Одним із них є метод Монте-Карло. Його перевагою є те. що він дозволяє дослідити велику множину різних варіантів розвитку подій, пов’язаних з ризиками, тоді як за методом сценаріїв вивченню підлягає обмежена їх кількість. Проте застосування методу Монте-Карло можливе при наявності спеціальних математичних пакетів і банку даних. Тому даний метод найчастіше використовується у відповідно обладнаних інвестиційних центрах.