Для будівельних матеріалів, що не зазначені у таблиці Л.1, розрахункові значення теплофізичних характеристик визначають на підставі експериментальних випробувань з виконанням наступних процедур.
Л.2.1. Теплопровідність матеріалу у сухому та зволоженому стані визначають згідно з ДСТУ Б В.2.7-105 (ГОСТ 7076).
Л.2.2 Випробування проводять із застосуванням випробувального обладнання та засобів вимірювальної техніки: прилад для визначення теплопровідності за ДСТУ Б В.2.7-105 з точністю визначення теплопровідності матеріалів ± 3 %; пристрій для зволоження зразків; лабораторні сушильні печі; кліматична камера, що дозволяє задавати температуру повітря у діапазоні від мінус 30 °С до +60 °С з точністю ± 1 °С; ваги; вимірювальні засоби. Усі засоби вимірювань повинні супроводжуватись посвідченнями державної метрологічної повірки у встановленому порядку
Л.2.3 Випробування виконують на зразках, виготовлених відповідно до нормативної технічної документації на ці вироби. Допускається проведення випробувань нових матеріалів на стадії їх розробки за відсутності комплекту технічної документації.
|
|
Відбір зразків здійснюють методом випадкової вибірки. Для випробувань відбирають не менше п'яти однотипних зразків.
Випробування виконують на зразках у вигляді прямокутного паралелепіпеда, лицьові грані якого мають форму квадрата з довжиною сторони не менше 250 мм. Товщина зразка може становити від 20 мм до 50 мм. Лицьові грані зразка повинні бути плоскими й паралельними. Відхилення лицьових граней зразка від паралельності не повинне бути більше 0,5 мм. Товщину зразка вимірюють штангенциркулем із похибкою не більше 0,1 мм. Довжину й ширину зразка вимірюють лінійкою з похибкою не більше 0,5 мм.
Зразок висушують до постійної маси при температурі, зазначеній у нормативному документі на матеріал або виріб. Зразок вважається висушеним до постійної маси, якщо різниця між двома послідовними вимірюваннями маси після чергового зважування не перевищує 0,5 % за період не менше ніж 0,5 год. До проведення випробувань зразок витримується в ексикаторі з відносною вологістю не більше 20 %.
Л.2.4 Визначення теплопровідності матеріалу λ0 i , Вт/(м · К), виконують на зразках в сухому їх стані за ДСТУ Б В.2.7-105. Випробування виконують при середній температурі зразка (25-30) °С.
Визначають масу кожного зразка т 0 i , кг, і густину ρ0 i , кг/м3.
Визначають характеристики матеріалу в сухому стані
, (Л.1)
де Ν - кількість зразків, що випробовувалися;
, (Л.2)
де δλ - сумарна методична та систематична похибка вимірювань, Вт/(м · К).
Л.2.5 Визначення розрахункової вологості матеріалу
|
|
За наявності у таблиці Л1 аналогічних матеріалів за складом і структурою з матеріалом, що випробовується, розрахункові значення вологості wA, wБ приймаються відповідно до даних для аналогу. За відсутності аналогу проводять експериментальне визначення характеристик wA, wБ шляхом сорбційного зволоження зразків матеріалу згідно з ГОСТ 24816 послідовно при відносній вологості повітря відповідно 80 % та 95 %.
Після визначення значень w A (при 80 %-й відносній вологості повітря) та w Б (при 95 %-йвідносній вологості повітря) здійснюють зволоження зразка до значень, близьких до w A, w Б(у подальшому розрахункові значення w p).
Л.2.6 Масу зразка, до якої його необхідно зволожити, щоб одержати значення, що відповідає w p визначають за формулою
= m 0 (l + 0,01 w p). (Л.3)
Зволожують зразок на установці, що забезпечує примусове насичення водяною парою або краплинно-повітряною сумішшю. Для цього зразок розташовують у горизонтальному положенніспеціальному прямокутному коробі так, щоб зразок розділяв його на дві частини. До верхньої частини короба приєднується пилосос, що створює розрідження у цій половині. У нижню половину короба подається краплинно-повітряна суміш або пара. Процедура зволоження становить від 5 до 15 хв. Процедуру зволоження повторюють, перевертаючи зразок до одержання близького до необхідного значення маси .
Примітка. При зволоженні волокнистих матеріалів застосовувати краплинно-повітряне зволоження не допускається.
Після досягнення необхідного значення вологості зразок загортають у поліетиленову плівку, яку запаюють по всіх гранях та розміщують на горизонтальній поверхні. Щогодини протягом 4 год зразок перевертають із однієї лицьової сторони на іншу. Встановлюють зразок вертикально і витримують не менше ніж 2 доби для матеріалів на основі мінеральної або скляної вати, для матеріалів з пінопластів - не менше ніж 10 діб, для всіх інших матеріалів - не менше ніж 14 діб, перевертаючи зразок кожної доби.
Процедуру зволоження виконують для всієї вибірки зразків.
Л.2.7 Теплопровідність матеріалу у зволоженому стані при значеннях вологості зразків, близьких до розрахункових, визначають за ДСТУ Б В.2.7-105 при розрахунковій температурі матеріалу і конструкції за опалювальний період року (+10 °С). Градієнт температури в зразку під час випробувань не повинен перевищувати 1°С/см.
Допускається проведення випробувань при середній температурі зразка +25 °С.
Л.2.8 За результатами випробувань визначають залежність λ (w)при розрахунковій температур матеріалу. Відповідно до визначеної залежності λ (w)встановлюють характеристики теплопровідності , матеріалу при w A, w Б.
Л.2.9 Розрахункові значення теплопровідності визначають за формулами:
λ A= кк км + δ λ , λ Б = кк км + δ λ. (Л.4)
При проведенні випробувань при середній температурі зразка +25 °С розрахункові значення теплопровідності визначають за формулами:
λ A = кк км к t + δ λ; λ Б = кк км к t + δ λ, (Л.5)
де кκ - коефіцієнт урахування впливу кліматичної деструкції матеріалів у процесі експлуатації на їх теплопровідність, визначається на підставі експериментальних досліджень матеріалів. За їх відсутності коефіцієнт приймається 1,2 для полімерних матеріалів; для волокнистих - 1,1; для виробів з природної органічної сировини - 1,05; для інших матеріалів - 1,0;
км - коефіцієнт урахування впливу якості будівельно-монтажних робіт на зміну теплопровідності матеріалу. Для м'яких матеріалів з міцністю на стиск менше ніж 0,035 МПа при 10 %-й деформації він приймається 1,1; для матеріалів з міцністю на стиск 0,035 МПа та більше при 10 %-й деформації - 1;
к t - коефіцієнт урахування різниці температур при випробуваннях та розрахункових умовах експлуатації, визначається на підставі експериментальних досліджень або приймається за аналогом відносно складу і структури матеріалу.
|
|
Л.2.10 Коефіцієнти теплозасвоєння матеріалів s a, s бпри w A, w Бвизначаються за формулами:
, (Л.8)
, (Л.9)
де ρ0 - густина матеріалу, кг/м3,
с 0 - теплоємкість матеріалу, кДж/(кг · К), що визначається за ГОСТ 23250, або приймається за таблицею Л1 за аналогом щодо складу і структури матеріалу.