2015-07-02
822
До категорії Іа відносяться роботи, які виконуються сидячі і супроводжуються незначним фізичним напруженням.
До категорії Іб відносяться роботи, які виконуються сидячі, стоячи стоячи або пов'язані з ходою і супроводжуються деяким фізичним напруженням.
Фізичні роботи середньої важкості (категорія ІІ) - види діяльності з витратами енергії в межах 151 - 250 ккал/г (175 - 290 Вт).
Примітка: фізичні роботи середньої важкості підрозділяють на категорію ІІа - енерговитрати від 151 до 200 ккал/г (175 - 232 Вт) і категорію ІІб - енерговитрати від 201 до 250 ккал/г (233 - 290 Вт).
До категорії ІІа відносяться роботи, пов'язані з постійною ходою, переміщенням малих (до 1 кг) виробів або предметів стоячи або сидячи, що потребують деякого фізичного напруження.
До категорії ІІб відносяться роботи, пов'язані з ходою, переміщенням та перенесенням ваги до 10 кг, що супроводжуються помірним фізичним напруженням.
Тяжкі фізичні роботи (категорія ІІІ) - види діяльності з витратами енергії більше 250 ккал/г (290 Вт).
Примітка: До категорії ІІІ відносяться роботи, пов'язані з постійною рухливістю, переміщенням або перенесенням значних (більш 10 кг) важкостей, що потребують великих фізичних зусиль.
|
|
|
12. Токсична речовина - визначається за ГОСТ 12.1.007 - 76 і
називається такою, що шкідливо впливає на стан здоров'я людини.
13. Гранично-допустимі концентрації (ГДК) токсичних речовин в
повітрі робочої зони - це такі концентрації, які при щоденній (окрім
вихідних днів) роботі на протязі 8 годин або іншому терміні, але не більше
41 години на тиждень, на протязі всього трудового стажу не можуть
визвати захворювання або суттєвих відхилень в стані здоров'я людини, які
виявляються сучасними методами досліджень в процесі роботи або в
віддалені терміни життя теперішніх і наступних поколінь.
14. Зона дихання - простір в радіусі до 50 см від обличчя працюючого.
Оптимальні і допустимі норми температури, відносної вологості і швидкості руху повітря в робочій зоні приміщень наведені в таблиці 1.
ВИМОГИ ДО МЕТОДІВ ВИМІРЮВАННЯ І КОНТРОЛЮ ПОКАЗНИКІВ МІКРОКЛІМАТУ
1. Вимірювання показників мікроклімату повинні проводитись на початку, середині і кінці теплого періоду року не менше 3-х разів в зміну (на початку, середині і кінці).
Вимірювання ведуть на висоті 1 м від полу або робочої площадки при роботах, які виконуються сидячи, причому, як на постійних, так і не на постійних робочих місцях.
При наявності джерел променевого тепла інтенсивність теплового опромінення на постійних і на непостійних робочих місцях необхідно визначати в напрямку максимуму теплового випромінення від кожного із джерел, розташовуючи приймач приладу перпендикулярно падаючому потоку на висоті 0,5; 1,0 і 1,5 м від полу або робочої площадки.
|
|
|
ВИЗНАЧЕННЯ ПАРАМЕТРІВ МІКРОКЛІМАТУ
ТЕМПЕРАТУРА ПОВІТРЯ
Температура - фізична величина, яка характеризує стан термодинамічної рівноваги макроскопічної системи.
Температуру повітря (1 °С) вимірюють рідинними термометрами. Межі вимірювання рідинними термометрами коливаються для ртутних: від - 36 до +350 °С (звичайна градуїровка до + 75 °С); для спиртових ± 65 °С.
В виробничих приміщеннях вимірювання температури повітря з метою гігієнічної оцінки, як правило, здійснюється за допомогою "сухого" термометра приладу для визначення вологості (психрометру).
В деяких випадках при дослідженнях параметрів мікроклімату використовують термовимірювальні прилади, які відрізняються один від одного різноманітністю принципів дії (термоелектричні, манометричні, термометри опірності і т. і.).
Для вимірювання температури виробничих приміщень за період від однієї доби до цілого тижня використовують самопишучі прилади – термографи (Рисунок 1).
1 2 3
1. біметалева пластина; 2 - самописець; 3 - барабан з годинниковим
механізмом
Рисунок 1 – Термограф
Головним елементом термографа є чутлива біметалічна пластина 1, яка складається з двох сплавів (вольфраму та молібдену) з різними коефіцієнтами температурного розширення, внаслідок чого при зміні температури повітря пластинка зазнає деформацій, які і фіксуються приладом. Переміщення вільного кінця пластинки і передаються
9 стрілці 2 з закріпленим на ній пером-самописцем, який викреслює криву температур на координатному папері. За часом повного оберту барабану 3 термографи підрозділяються на добові і недільні.
Заміри температури повітря термографом здійснюються таким чином:
а) прилад за 12 - 24 години до початку досліджень встановлюється в
місці досліджень;
б) на барабані приладу закріплюється стрічка координатного паперу;
в) визначається початкова температура повітря приміщення будь-
яким іншим приладом;
г) перо самописця встановлюється на відповідне значення
температури за допомогою гвинта, який розташовано під датчиком.
д) відмічається година та хвилина заміру;
е) заводиться годинниковий механізм.
Два рази на добу показання приладу контролюються: відмічається година та показання термографа.
