Використання пакету EWB для виконання роботи

Спочатку проводиться дослідження стабілізатора напруги, схема якого приведена на рис. 9.1, що поєднує в собі параметричний стабілізатор напруги з резистором R1 і стабілітроном VD та емітерний повторювач на транзисторі VT з резистором навантаження R2.

Друга схема (рис. 9.2.) – компенсаційний стабілізатор напруги з транзисторним підсилювачем. Схема побудована на основі послідовного регулюючого елемента – транзистора VT2, керування яким забезпечується однокаскадним транзисторним підсилювачем, виготовленим на транзисторі VT1. Підсилювач забезпечує підсилення сигналу різниці між частиною вихідної напруги, що знімається за допомогою опорів R3-R-R4 і опорної напруги. Остання формується за допомогою опору R1 і стабілітрона VD1. На схемі сигнал різниці може бути отриманий за допомогою вольтметрів V1 і V2. Вихідна напруга підсилювача контролюється за допомогою вольтметра V4. Контроль вихідних параметрів стабілізатора забезпечується за допомогою вольтметра V5 і амперметра A1. Падіння напруги на регулюючому транзисторі VT2 контролюється вольтметром V3. Схема і контрольно-вимірювальні прилади дають можливість детально встановити залежності між напругами в контрольних вузлах схеми, отримати експериментальні залежності між напругами на вході і виході, між струмом і напругою на виході. Установка допоміжного джерела змінної напруги послідовно з джерелом живлення або заміна ідеального джерела живлення мостовим випрямлячем з ємнісним фільтром дозволяють оцінити фільтруючі властивості компенсаційного стабілізатора, а також запропонувати шляхи і схеми для підвищення коефіцієнта стабілізації і фільтруючих властивостей стабілізатора напруги.

Схеми, що приводяться на рис. 9.3, дозволяють дослідити найбільш поширені схеми стабілізаторів струму, які використовуються в аналоговій схемотехніці. Обидві схеми називаються “струмове дзеркало”.

Особливість схеми, що приведена на рис. 9.3, а, полягає у тому, що навантаження не має безпосереднього зв’язку з загальною шиною, а в схемі, що приведена на рис. 9.3, б, навантаження приєднано безпосередньо до загальної шини. Обидві схеми дають можливість отримати залежності “вхід-вихід” і зовнішні характеристики стабілізаторів.