Висновки

Українська держава, беручи участь в організації господарської діяльності, перш за все повинна забезпечити:

1. визначення економічного статусу України і стратегії соціально-економічного розвитку на основі програмно-цільового управління в інтересах українського народу, підпорядкування суспільного виробництва потребам людини, її соціальній захищеності;

2. досягнення раціонального співвідношення ринкових механізмів саморегулювання та державних важелів управління економічними процесами в умовах багатоукладної економіки;

3. структурну перебудову галузей народного господарства з визначенням пріоритетних напрямів економічного і соціального розвитку, їх державної підтримки;

4. захищеність внутрішнього ринку за умов посилення економічної інтеграції у світовий ринок;

5. зростання національного багатства і добробуту людей.

Щодо поняття «державний сектор економіки», було проаналізовано різні погляди і в загальному можна сказати, що це сектор економіки, яким керують органи державного управління і який забезпечує досягнення цілей держави щодо надання неринкових послуг і здійснення перерозподілу доходу, фінансованого податками, на інші сектори економіки.

До складу державного сектору економіки входять:

1) державні підприємства, що перебувають у повному державному володінні, відповідно до законодавства України не підлягають приватизації.

2) державні акціонерні компанії - акціонерні товариства, створені в результаті акціонування державних підприємств, які не підлягають приватизації, або придбання державою пакетів акцій в інших власників.

Таким чином, основні засади функціонування та управління господарською діяльністю державного сектору економіки регулюються:

Ø Господарському Кодексі України,

Ø законів: "Про місцеве самоврядування в Україні"; "Про приватизацію державного манна"; "Про оренду державного та комунального майна; "Про державне замовлення для задоволення пріоритетних державних потреб"; "Про державний матеріальний резерв"; "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності"; "Про державне оборонне замовлення"; "Про управління об'єктами державної власності"; від "Про холдингові компанії в Україні" та ін.

Перехід економіки України на ринкові засади господарю­вання викликав необхідність приватизації значної частини державної власності, але не всі об'єкти державної власності можуть бути приватизовані. Держава визначає перелік об'єктів державної власності, які мають для неї важливе значення і тому не підлягають приватизації.

Необхідність існування державного сектора обумовлюється ще тим, що певні види господарської діяльності можуть здійснюватися лише державними підприємствами. Це діяльність, пов'язана, наприклад, з розробленням, випробуванням, виробництвом та експлу­атацією ракетоносіїв, виготовленням і реалізацією військової зброї і боєприпасів до неї то­що.

Згідно з Конституцією Кабінет Міністрів України як вищий орган в системі органів ви­конавчої влади забезпечує рівні умови розвитку всіх форм власності і здійснює управління в державному секторі економіки.

Реалізація права державної власності здійснюється державою через систему повнова­жень відповідних органів управління - Уряду, Фонду державного майна, Національної акаде­мії наук, Української академії аграрних наук, інших самоврядних організацій.

При формуванні державної програми економічного і соціального розвитку України від­ображається серед інших і показник розвитку державного сектора економіки, зокрема ефек­тивності використання об'єктів права державної власності, розвитку казенних підприємств, особливості здійснення антимонопольної конкурентної політики.