Міжнародна страхова система «Зелена картка»: виникнення та сутність

У разі виїзду за межі країни водій зобов'язаний мати, крім чинного основного договору ОСЦПВВНТЗ, що поширюєть­ся на територію України, також додатковий договір (поліс «Зеле­на картка»), який забезпечує страховий захист на випадок заподіян­ня шкоди здоров'ю або майну третіх осіб на території зазначених у полісі держав.

З 2005 року Україна є рівноправним членом Міжнародної сис­теми страхування відповідальності автовласників «Зелена карт­ка».

Основним завданням системи «Зелена картка» є створення ефективного захисту потерпілих у ДТП за участю автовласників — нерезидентів країни, в якій трапилась така пригода. Це забезпе­чується виконанням певних умов країнами — членами цієї сис­теми, а саме:

- у таких країнах має здійснюватись ОСЦПВВНТЗ;

-у кожній країні має бути єдина організація національне моторне транспортне страхове бюро, що забезпечує врегулюван­ня збитків автовласниками цієї країни на території інших держав, а також урегульовує збитки автовласників-нерезидентів на тери­торії свого перебування;

- держава—член системи «Зелена картка» не повинна пере­шкоджати переказам вільно конвертованої валюти, що спрямову­ється на страхові виплати.

Збитки в країнах—членах системи «Зелена картка» врегульо­вуються зазвичай через національне моторне страхове бюро, яке переадресовує матеріальні претензії, висунуті до автовласника-резидента іншої країни, на відповідне моторне страхове бюро. При цьому перше моторне страхове бюро розглядається як бюро-регулювальник збитків, а друге — як бюро-платник.

Отже суб’єктами такого страхування є: МТСБУ країни, громадянином якої є власник ТЗ; МТСБУ країни, в якій сталося ДТП; СК власника ТЗ, який виїхав за кордон; СК потерпілого; страхувальник; 3-ті особи.