Амортизація необоротних активів

Оскільки необоротні активи приносять підприємству економічні вигоди протягом кількох років, необхідно розподілити вартість цих активів між звітними періодами для забезпечення відповідності доходів і витрат. Це досягається шляхом амортизації.

Амортизація — це систематичний розподіл вартості, що амор­тизується, необоротних активів протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Вартістю, що амортизується, є первісна (переоцінена) вартість необоротних активів за вирахуванням їхньої ліквідаційної вартості.

Ліквідаційна вартість — це сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від продажу (ліквідації) об'єкта після закінчення строку його експлуатації, за вирахуванням витрат, пов'язаних із продажем.

Об'єктом амортизації є всі необоротні активи, що мають обмежений строк корисної експлуатації.

Строком корисного використання (експлуатації) є період часу, протягом якого підприємство передбачає використовувати відповідний об'єкт, або кількість одиниць продукції, яку підприємство очікує отримати від його використання.

Строк корисного використання об'єкта визначає саме підприємство з урахуванням таких чинників:

ü очікувана потужність або продуктивність об'єкта;

ü строк корисного використання подібних активів;

ü очікуваний фізичний знос;

ü моральний знос;

ü правові або інші обмеження щодо використання об'єкта.

Нарахування амортизації починається з місяця, що настає за місяцем, у якому об'єкт необоротних активів став придатним для корисного використання. Амортизація об'єкта призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови. Нарахування амортизації припиняється, починаючи з місяця, що на­стає за місяцем вибуття об'єкта необоротних активів.