Основні положення про відділення соціально-психологічної служби установ виконання покарань

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 1

Тема 1. Сутність і зміст соціальної (соціально-виховної) роботи із засудженими. Поняття та класифікація технологій соціальної (соціально-виховної) роботи в пенітенціарному закладі

План

1. Основні положення про відділення соціально-психологічної служби установи виконання покарань

2. Документація начальника відділення соціально-психологічної служби установи виконання покарань

3. Положення про методично-виховну раду установи виконання покарань

4. Положення про відділення карантину, діагностики та розподілу засуджених установи виконання покарань

Реформа кримінально-виконавчої системи України передбачає вдосконалення практики виконання покарання, впровадження прогресивних форм поводження з особами, засудженими до позбавлення волі.

З урахуванням вивчення структури пенітенціарних закладів європейських країн Державною пенітенціарною службою України (у 2010 році реорганізований з Державного департаменту України з питань виконання покарань) вжиті заходи щодо переходу від загонової системи розміщення засуджених в установах виконання покарань та організації соціально-виховної роботи з ними до моделі, основою якої є відділення соціально-психологічної служби.

У зв’язку з цим, Державний департамент України з питань виконання покарань 17 березня 2000 року видав наказ № 33, яким затвердив “Основні положення про організацію соціально-психологічної роботи із засудженими до позбавлення волі”. 5 червня 2007 року згідно наказу №144 ДДУПВП до нього були внесені зміни та доповнення.

Дані положення розкривають зміст роботи та завдання у відділенні соціально-психологічної служби, дільниці карантину, діагностики і розподілу засуджених установи виконання покарань, методично-виховної ради установи виконання покарань, визначають обов’язки, права та документацію начальника відділення СПС.

Література (нормативно-правові документи)

· Положення про відділення соціально-психологічної служби установи виконання покарань,

· Положення про методично-виховну раду установи виконання покарань,

· Положення про відділення карантину діагностики та розподілу засуджених установи виконання покарань, Положення про психологічну службу установи виконання покарань,

затверджені Наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань № 33 від 17.03.2000 р. «Про затвердження Положень, що регламентують діяльність соціально-виховної і психологічної служби установи виконання покарань».

Основні положення про відділення соціально-психологічної служби установ виконання покарань

1. Відділення соціально-психологічної служби (далі відділення) як основна організаційна ланка в структурі установи виконання покарань (далі - установа) створюється для безпосереднього забезпечення оптимальних умов відбування кримінального покарання та проведення із засудженими соціально-виховної роботи, для досягнення мети їх виправлення і ресоціалізації.

2. Соціально-виховна робота із засудженими здійснюється на підставі індивідуальних програм (у виховних колоніях – щоденників соціально-виховної роботи із засудженими неповнолітніми) та за допомогою програм диференційованого виховного впливу з урахуванням їхньої поведінки, психічного стану і ступеня соціальної занедбаності.

3. Кожне відділення забезпечується окремим житловим приміщенням для розташування засуджених з комунально-побутовими умовами, які відповідають встановленим нормам.

4. Відділення очолює начальник, посадові обов'язки та права якого визначаються даним Положенням. Посада начальника відділення підлягає заміщенню особами начальницького складу, що мають, повну, базову або неповну вищу освіту за освітньо-кваліфікаційним рівнем магістра, спеціаліста, бакалавра, молодшого спеціаліста за напрямком підготовки: педагогічна освіта, психологія, соціальна робота, правознавство, управління у сфері правопорядку.

5. Загальне керівництво начальниками відділень здійснює начальник установи, який всіляко сприяє їм у створенні належних умов для роботи.

6. Безпосередньо роботу начальників відділень організовує заступник начальника установи із соціально-виховної та психологічної роботи.

7. Чисельність засуджених у відділенні встановлюється згідно з чинними нормативами щодо організаційної структури установи виконання покарань, затвердженими відповідними наказами Державного департаменту України з питань виконання покарань.

8. Розподіл засуджених по відділеннях після перебування у дільниціі карантину, діагностики та розподілу здійснюється з урахуванням їх особистісних та кримінально-правових ознак розподільчою комісією, яку очолює начальник установи або особа, що його заміщує.

9. Переведення засуджених з одного відділення до іншого допускається лише за виняткових обставин (конфліктні стосунки між окремими засудженими, реорганізація відділень, хвороба засудженого) за мотивованим письмовим наказом начальника установи з урахуванням думки начальника відділення.

10. З метою сприяння розвитку у засуджених соціальної активності та корисної ініціативи у вирішенні питань організації вільного часу засуджених, їх побуту, праці та навчання у відділенні створюється і функціонує рада колективу засуджених, діяльність якої спрямовує начальник відділення.

Рада колективу засуджених обирається щорічно на зборах засуджених відділення у складі голови та членів, відповідальних за напрямки роботи. Склад ради затверджується начальником відділення.

11. Зі складу голів рад колективів засуджених відділень створюється рада колективу засуджених установи. Склад ради щорічно затверджується наказом начальника установи. Рада працює під керівництвом начальника установи та бере участь у вирішенні в межах установи питань, передбачених пунктом 10 даного Положення.

12. Особи, які злісно порушують вимоги режиму відбування покарання, зі складу членів ради колективу засуджених виключаються.

13. Корисна ініціатива засуджених реалізується також шляхом їх участі у роботі гуртків за інтересами (прикладна творчість, художня самодіяльність тощо) та спортивних секцій, які утворюються на добровільних засадах і затверджуються наказом начальника установи.

14. Начальник відділення соціально-психологічної служби зобов'язаний:

1) володіти даними щодо чисельного, соціально-демографічного, кримінально-правового та персонального складу засуджених відділення;

2) забезпечувати створення належних побутових умов у відділенні, вимагати від засуджених дотримання чистоти і порядку у приміщеннях та на прилеглій території, збереження майна відділення;

3) перебувати на протязі свого робочого часу серед засуджених відділення, спостерігати за їх поведінкою;

4) забезпечувати виконання засудженими встановленого в установі розпорядку дня, вимог режиму відбування покарання;

5) проводити огляд зовнішнього вигляду засуджених та здійснювати контроль за дотриманням ними встановленої форми одягу, вилучати у них заборонені предмети;

6) організовувати та проводити поіменні перевірки наявності засуджених відділення на місцях їх знаходження згідно до розпорядку дня;

7) роз'яснювати засудженим їх права та обов'язки, організовувати проведення щоденних інформаційних годин;

8) здійснювати прийом засуджених з особистих питань, вирішувати їх заяви та скарги, надавати допомогу в захисті їх законних прав та інтересів;

9) піклуватися про стан здоров'я засуджених, слідкувати за виконанням ними правил санітарії та гігієни;

10) при надходженні до відділення новоприбулих засуджених ознайомлюватись з даними первинного вивчення їх особистості в період перебування у дільниці карантину, діагностики та розподілу і складати індивідуальні програми соціально-виховної та психологічної роботи із засудженими;

11) в період відбування покарання засудженими вивчати їх особистість, аналізувати хід виконання індивідуальних програм соціально-психологічної роботи із засудженими та періодично здійснювати оцінку прогресу виправлення засуджених;

12) сприяти відновленню та підтримці засудженими соціально-корисних зв'язків, залучати до цієї роботи родичів засуджених, представників громадськості, релігійних організацій, які зареєстровані у встановленому законом порядку;

13) складати характеристики на засуджених для розгляду питань щодо заміни умов тримання, умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, застосування амністії або помилування та в інших необхідних випадках;

14) сприяти трудовій зайнятості засуджених на виробництві установи та оволодінню робочими спеціальностями, контролювати їх вихід на роботу та ставлення до праці;

15) залучати засуджених, які не мають повної загальної середньої освіти, до навчання у загальноосвітніх навчальних закладах;

16) організовувати та проводити серед засуджених просвітницькі, культурно-масові, фізкультурно-оздоровчі та інші заходи, які забезпечують їх зайнятість у вільний час;

17) заохочувати та розвивати соціально-корисну ініціативу засуджених шляхом залучення їх до корисної діяльності, організації роботи ради колективу засуджених відділення та гуртків за інтересами;

18) виявляти засуджених, які потребують підвищеного контролю за їх поведінкою, та у взаємодії з іншими службами установи проводити з ними індивідуально-профілактичну роботу;

19) виявляти та попереджувати конфліктні ситуації між засудженими та протиправні дії з їх боку;

20) бути присутнім при поміщенні (звільненні) засуджених у дисциплінарні ізолятори, переведенні в приміщення камерного типу, під час відбування засудженими стягнення регулярно проводити з ними індивідуально-профілактичну роботу. На кожного засудженого, який тримається у дільниці посиленого контролю, розробляється спеціальна індивідуальна програма, яка передбачає заходи індивідуально-виховного, психотерапевтичного, психокорегуючого характеру;

21) роз'яснювати засудженим основні положення законодавства про зайнятість та соціальний захист населення, сприяти попередньому вирішенню питань їх побутового та працевлаштування після звільнення;

22) аналізувати інформацію про стан рецидивної злочинності серед засуджених, які раніше відбували покарання у відділенні, а також про осіб, які були повернуті з дільниці соціальної реабілітації або інших установ за злісне порушення режиму відбування покарання;

23) своєчасно надавати представникам інших служб установи інформацію про засуджених, яка має значення для їх виправлення та безпеки;

24) підтримувати у належному стані та своєчасно оновлювати наочну інформацію у приміщеннях відділення;

25) щомісячно доповідати заступнику начальника установи із соціально-виховної та психологічної роботи рапортом про наслідки роботи.

15. При виконанні своїх обов'язків начальник відділення має право:

1) використовувати соціально-педагогічні, психологічні та інші форми і методи роботи із засудженим, які є доцільними з точки зору їх виправлення та не суперечать встановленому порядку відбування покарання;

2) порушувати питання про вжиття персоналом установи заходів, спрямованих на забезпечення законних прав та інтересів засуджених;

3) брати участь у засіданнях комісії з питань переведення засуджених до інших структурних дільниць або інших установ, умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, застосування амністії або помилування та інших комісій, доповідати свої пропозиції щодо доцільності прийняття тих чи інших рішень відносно засуджених;

4) вносити керівництву установи пропозиції щодо застосування до засуджених заходів заохочення та стягнення, користуватися дисциплінарними повноваженнями, визначеними кримінально-виконавчим законодавством;

5) закріплювати за засудженими індивідуальні спальні місця та місця для збереження особистих речей і продуктів харчування;

6) отримувати від частин і служб установи інформацію стосовно засуджених відділення, яка має значення для їх виправлення;

7) порушувати перед керівництвом установи питання щодо надання допомоги у створенні належних умов тримання засуджених та зміцнення матеріально-технічної бази для проведення соціально-виховної роботи у відділенні;

8) звертатись до методично-виховної ради установи за наданням методичної та практичної допомоги в організації роботи із засудженими.

Таким чином, відділення соціально-психологічної служби установи виконання покарань створюється для безпосереднього забезпечення оптимальних умов відбування кримінального покарання у вигляді позбавлення волі та проведення із засудженими соціально-виховної та психологічної роботи, спрямованої на формування у них правослухняної поведінки і стимулювання становлення на життєву позицію, яка відповідає соціальним нормам.