XIX ст. — особлива доба в розбудові української історіографії. На цей час припадає процес перетворення її з проблемної історіографії, складової загальноросійської історичної науки на самостійну ідейно-організаційну структуру із своїми установами, кадрами, науковою ідеологією, незалежними від російської, польської чи німецької історичної науки. Вивчення складних процесів витвору української національної науки протягом XIX ст. неможливе без усвідомлення такого багатовимірного соціокультурного феномена як українське національне відродження. Сенс даного розділу полягає в тому, щоб з'ясувати зміст поняття «українське національне відродження», характер та механізм взаємодії української історіографії з національним відродженням в Україні.