Культура стародавньої Індії

Старода́вняІ́ндія охоплює період від зародження на території Індостану перших держав до розпаду імперії Гуптів в 6 столітті. В цей період склалися основи індійської культури, виникла більшість із основних індійських релігій, розвинулися основні індійські філософські школи.

"Ригведа" стала теоретичною підвалиною формування оригінальної духовно-світоглядної системи брахманізму, а згодом індуїзму - ідейної основи індійської культури.

В епоху "Ригведи" почав складатися і такий суто індійський феномен, як станово-кастова система. У "Ригведі" вперше було теоретично обґрунтовано морально-правові мотиви поділу індійського суспільства на чотири основні стани.

Вагому роль у буддизмі відіграла заборона завдавати шкоду живим істотам. Цю тезу включила у своє віровчення така неортодоксальна індійська релігія, як джайнізм, що вийшов із надр брахманізму. Особливо розвинутим був культ священних тварин (мавп, корів).

Загалом поняття "індуїзм" означає весь традиційний індійський спосіб життя: суму життєвих принципів, соціальних норм та естетичних цінностей, вірувань і обрядів, міфів та легенд індійців.

Найбільшого розвитку в Стародавній Індії досягла медицина. Для виготовлення ліків найчастіше вживалися цілющі трави та мінерали.

Індія відіграла помітну культуротворчу роль, поширивши, зокрема, цивілізуючий вплив буддизму на інші східні країни.