2015-07-14
2026
Виною є псих. ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності, передбаченої цим Кодексом, та її наслідків, виражене у формі умислу або необережності.
Вина - це обов'язкова ознака суб'єк. сторони будь-якого злочину, яка визначає його психол. зміст і є необхідною умовою КВ. Поняття вини хар-ться змістом, сутністю, формою і ступенем вини.
Зміст вини обумовлений сукупністю свідомості (інтелектуальний момент), волі (вольовий момент) та їх співвідношенням.
При вчиненні злочину свідомістю особи охоплюються фактичні обставини, які хар-ють об'єкт злочину, ознаки предмета, спеціального суб'єкта, об'єктивну сторону - характер вчинюваних дій (бездіяльності), а в матеріальних складах - і сус. небезпечні наслідки (можливість їх настання). Стосовно різних обставин інтелектуальне ставлення суб'єкта може бути різним. Одні обставини можуть бути ним усвідомлені більш повно, ін. - приблизно; одні відображаються у свідомості правильно, адекватно, інші - помилково.
Вольовий момент змісту вини означає усвідомлене спрямування розумових і фіз. зусиль на досягнення мети чи на утримання від активних дій.
Форма вини - це поєднання певних ознак (елементів) свідомості і волі особи, яка вчиняє сус. небезпечне діяння.
Ступінь вини означає кількісну хар-ку вини, відображає тяжкість провини особи перед сус-ом, є сукупністю форми і змісту вини з урахуванням всіх особливостей псих. ставлення особи до обставин злочину.
Умисел є найбільш поширеною формою вини: переважна більшість злочинів вчиняються умисно. Відповідно до ч. 1 ст. 24 умисел поділяється на 2 види:
1) Прямим - особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.
2) Непрямим - особа усвідомлювала суспільно небезпечний хар-р свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його сус. небезпечні наслідки і хоча не бажала, але свідомо припускала їх настання.
ККУ чітко фіксує поділ необережної форми вини на 2 види - злочинну самовпевненість і злочинну недбалість.
Необережність є злочинною самовпевненістю, якщо особа передбачала можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), але легковажно розраховувала на їх відвернення. Інтелектуальний момент злочинної самовпевненості хар-ться тим, що особа передбачає можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння. Вольовий момент полягає у тому, що особа легковажно розраховує на відвернення цих наслідків.
Необережність є злочинною недбалістю, якщо особа не передбачала можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), хоча повинна була і могла їх передбачити. Інтелектуальний момент злочинної недбалості полягає в тому, що особа не передбачає можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння.
Вольовий момент злочинної недбалості вказує на реальну можливість винного передбачити суспільно небезпечні наслідки своєї поведінки, але незважаючи на це, він не активізує свої психічні сили і здібності для вчинення вольових дій, необхідних для запобігання таким наслідкам.
9. Суб`єкт злочину та його конститутивні ознаки.
Суб'єктом злочину є фізична осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з якого відповідно до цього Кодексу може наставати КВ.
Особа може нести крим. відповідальність за вчинений нею злочин, якщо вона:
1) є фізичною особою, тобто людиною;
2) є осудною;
3) досягла віку, з якого може наставати КВ. Зазначені ознаки визнаються загальними юр. ознаками суб'єкта злочину. Вони належать до обов'язкових ознак будь-якого складу злочину, і відсутність однієї з них означає відсутність у діянні особи складу злочину.
Обмеження кола можливих суб'єктів злочину фіз. особами означає, що суб'єктами злочину за українським крим. правом не можуть бути юр. особи.
Суб'єктом злочину може бути лише осудна особа, тобто яка під час вчинення діяння, передбаченого КК, могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. Неосудні особи позбавлені такої здатності і тому не можуть бути суб'єктами злочину. Згідно з КК особи, які визнані судом обмежено осудними, підлягають КВ, тобто є суб'єктами злочину (ч. 1 ст. 20).
Навіть у психічно здорової людини зазначена здатність свідомості і волі виникає лише при досягненні певного віку. Саме тому КК встановлює конкретний вік, з якого особа може бути притягнута до КВ. Кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину виповнилося 16 років, а особи віком від 14 до 16 років можуть бути суб'єктом злочину лише у разі вчинення ними злочинів, що перелічені у ч. 2 ст. 22. Діти до 14 років не підлягають КВ.
Суб'єктом злочину можуть бути громадяни України, особи без громадянства (апатриди) та іноземці. Питання про КВ дипломатичних представників іноземних держав та ін. громадян, які відповідно до між. угод і чинного законодавства не підлягають юрисдикції українського суду, розв'язуються дипломатичним шляхом.
У ряді випадків закон передбачає відповідальність осіб, наділених, окрім загальних ознак суб'єкта, додатковими ознаками, що хар-ють відповідну особу як спеціального суб'єкта злочину. Спеціальним суб'єктом злочину є фіз. осудна особа, що вчинила у віці, з якого може наставати КВ, злочин, суб'єктом якого може бути лише певна особа.
Ознаки спеціального суб'єкта:
1) ознаки, що хар-ють соціальну роль і правове становище суб'єкта (такі ознаки, як громадянство (громадянин України, особа без громадянства чи іноземець), професія, вид діяльності, характер виконуваної роботи (лікар, капітан судна тощо), участь у судовому процесі (свідок, потерпілий, перекладач), судимість;
2) фізичні властивості суб'єкта (характеризують вік, стать, стан здоров'я і працездатність суб'єкта)
3) взаємовідносини суб'єкта з потерпілим (стосуються родинних відносин суб'єкта з потерпілим або іншими особами (батько, мати, інші родичі), службових (підлеглий, начальник) або інших відносин (особа, від якої потерпілий залежить матеріально, тощо).
