Представництво має місце тоді, коли особа за певних обставин не може здійснювати деякі свої суб'єктивні права і доручає здійснення цих прав від свого імені іншій особі, тобто представнику.
П редставництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
У відносинах представництва розрізняють внутрішні і зовнішні правові зв'язки. Представництво включає правовідносини:
1) між тим, кого представляють, і представником
2) між тим, кого представляють, і третьою особою;
3) між представником і третьою особою.
Внутрішні відносини представництва складаються між тим, кого представляють, і представником, зумовлюючи виникнення у того, кого представляють, прав і обов'язків внаслідок діяльності представника. Зовнішні відносини представництва бувають двох видів: 1) відносини між представником і третіми особами, які мають фактичний характер; 2) правові відносини між тим, кого представляють, і третіми особами, встановлення яких є результатом дій представника.
В силу зовнішніх правовідносин представництва представник зобов'язаний інформувати третю особу про представницький характер своєї дії (інформаційний обов'язок) та надати докази наявності і змісту повноваження.
Представниками і тими, кого представляють, можуть бути як громадяни, так і юридичні особи.
Особою, яку представляють, може бути будь-яка правоздатна особа. Представниками можуть бути громадяни, які мають достатній обсяг дієздатності. За загальним правилом, це особи, що досягли 18-літнього віку. У виняткових випадках як представники можуть виступати також особи, що досягли трудового повноліття, тобто шістнадцяти років. Представниками не можуть бути особи, що перебувають під опікою або піклуванням.