Валютний курс і його вплив на національну економіку

В умовах золотого стандарту, як ми вже відзначали, валютний курс установлювався на основі золотого паритету.

Допустимо на основі золотого паритету встановилася наступна ціна долара в німецьких марках: 1долар=1.5 DM. Якщо в Німеччині не вистачає доларів, то їхня вартість підніметься, курс долара зросте, при цьому валютний курс відхилиться від золотого паритету на суму витрат по перевезенню, упакуванню, страхуванню золота. Допустимо, вони складуть 5%. Тому верхня золота крапка буде рівнятися 1.575 ДМ (1.5 ОМ * 5% / 100%), а нижня 1.425 ДМ (1.5 ОМ * 95% /100%).

Валютний курс буде коливатися в межах золотих крапок. Якщо ж він підніметься вище, те покупцям доларів вигідніше буде вивести в США золото й купити там долари.

Система золотого паритету Фактори, що впливають на зміну валютних курсів.

1. Зміна попиту на імпортні товари, що обумовлено:

- ростом або спадом в економіці. Економічний ріст збільшить попит на
всі види товарів і послуг, у тому числі й імпортні; при спаді попит на
іноземні товари зменшиться;

- змінами в смаках споживачів;

- ростом якості імпортних товарів, їхньої технічної переваги;

- зміною доходів населення даної країни, якщо вони зростуть, то попит
на імпортні товари теж збільшиться;

- співвідношенням динаміки інфляційних процесів у даній країні й
інших країнах. Якщо внутрішні ціни ростуть більше швидкими темпами, чим
в інших країнах, то імпортні товари стають для вітчизняного споживача
порівняно дешевше.

Таким чином, збільшення попиту на імпортні товари, обумовлене дією ряду факторів, веде до збільшення попиту на іноземну валюту й збільшенню пропозиції національної валюти, а отже до зниження курсу національної валюти й росту ВК іноземної.

2. Зміна реальних процентних ставок. Якщо вони в даній країні
підвищуються, це викликає приплив іноземного капіталу в країну,
збільшується пропозиція іноземної валюти. Це у свою чергу, приведе до
подорожчання національних товарів на світових ринках, і як слідство до
росту дефіциту платіжного балансу. Зниження реальних ставок викликає
зворотну тенденцію.

3. Сталість промислового циклу економіки закордонних партнерів.
економічний ріст у них буде супроводжуватися збільшенням експорту із країни іі підвищенням курсу національної валюти.

4. Зміни ефективності економіки. Якщо національні підприємства
стануть більше притомними, то їхньої акції стануть більше привабливими
для іноземців. Зростає попит на національну валюту.

5. Операції на валютних ринках. Валютний ринок являє собою кореспондентські зв'язки між національними й міжнародними Ошпиімм, здійснювані шляхом телефонних і телетайпних контактів із приводу купівлі продажу валюти. Щорічна торгівля валютою досягла величезних розмірів, набагато перевищуючи торговельний оборот. При цьому купівля- продаж найчастіше здійснюється не тільки з метою придбання необхідній країні валюти, але й з метою спекуляції й одержання доходу від різниці курені і також з метою страхування своїх резервів від валютного ризику. Угоди на валютному ринку можуть вплинути на курс будь-якої національної валюти.

Розрізняють номінальні й реальний валютні курси. Номінальний

відображає співвідношення валют у поточних цінах. Реальний ВК ураховує
зміни в цінах стосовно базового року в країнах, чиї валюти обмінюються
Співвідношення між номінальним і реальним ВК виражається формулою
ВКр = ВКн * Цв/Цз (І)

де Вкр - реальний валютний курс;

Вкн - номінальний ВК;

Цв - ціни усередині країни;

Цз - ціни закордонні, тобто іншої країни.

У цей час існує безліч режимів валютних курсів як незалежних, так і зв'язаних:

а) незалежне плавання, коли курси складаються під впливом попиту) та

пропозиції на девізних ринках при помірних інтервенціях центральних банків (США, Японія, Великобританія, Венесуела й ін.);

б) кероване плавання при більшому втручанні центральний банків
(Греція, Півд. Корея, Туреччина й ін.);

в) спільне плавання країн ЕЄС, що означає синхронно коливання

валютних курсів. При цьому в ЄЕС є два валютних режими для внутрішніх

операцій і для відносин із третіми партнерами;

г) зв'язані валютні курси, тобто жорстко фіксовані стосовно однієї
валюти або валютного кошика:

- ординарні ВК, прив'язані до долара (Гондурас, Ангола, Гаїті й ін.);

- ординарні ВК, прив'язані до французького франка (Західно-
Африканські й Центрально-Африканські країни, що були колонії Франції) і
ін. зв'язані ВК;

д) ковзний паритет, коли національні держави встановлюють твердий
ВК стосовно базової валюти, але динаміка ВК визначається по спеціальній
формулі, що враховує розходження в темпах росту й цін.

Існують два основних режими валютних курсів: фіксованим, підтримуваним урядом на певний час, і плаваючий, тобто гнучкий ВК, що коливається залежно від динаміки попиту та пропозиції на ту або іншу валюту й ряду інших факторів. У цьому випадку ВК визначається ринковим механізмом, крім втручання уряду й центрального банку в процесі його формування.

Слід зазначити, що в цей час абсолютно фіксовані або повністю вільні валютні курси зустрічаються вкрай рідко. При фіксованому ВК держава найчастіше вимушено міняти його рівень, якщо його підтримка в чинність яких-небудь причин неможливо або недоцільно. Точно також і при плаваючому ВК уряд прямо або побічно впливає на його рівень, прагнучи підтримати більш-менш його стабільний рівень, що є однієї із цілей макроекономічної політики.

Розглянемо до яких результатів при фіксованному ВК приводять різні напрямки економічної політики держави.

А. Бюджетно-податкова політика

Якщо уряд проводить політикові стимулювання внутрішнього попиту шляхом збільшення державних закупівель або зниження податків, що приведе до кредитно-грошової експансії й при незмінному ВК викликає ріст сукупного доходу країни.

Б. Кредитно-грошова політика

При фіксованому курсі кредитно-грошова політика У звичайному змісті стає неможливої, тому що й збільшення пропозиції грошей і їхнє зменшення не викличе зміни ВК. Уряд може використати тільки один тип кредитно-грошової політики - офіційно змінити фіксований ВЬ шляхом:

а) девальвації - зниження ВК;

б) ревальвації - підвищення ВК.

При девальвації росте чистий експорт і ВВП, при ревальвації навпаки, чистий експорт зменшується, що приводить до скорочення ВВП.

В. Зовнішньоторговельна політика

Введення імпортних квот і тарифів приводить до росту чистого експорту й росту сукупного доходу країни.

При змінному валютному курсі результати економічного впливу держави будуть іншими.

А. Бюджетно-податкова політика

Стимулювання внутрішніх видатків шляхом росТ державних закупними, або зниження податків приведе до росту валютного курсу однак рівень ВВП не зміниться. Це обумовлено тим, що тиск на внутріиіню ставку відсотка убік підвищення буде стимулювати приплив іноземного капіталу. Зросте попит національну валюту, а, отже, і ВК. Чистий експорт скоротиться, що зведе нанівець розширення попиту на внутрішньому ринку, тому ВВП не зміниться.

Б. Кредитно-грошова політика

Збільшення пропозиції грошей центральним банком приведе до збільшення реальних запасів коштів. Це приведе до зниження внутрішньої ставки відсотка нижче світовий, що викличе витік капіталу в інші країни. Пропозиція національної валюти збільшиться, валютний курс знизиться, чистий експорт зросте, що викличе ріст ВВП.

В. Зовнішньоторговельна політика

Введення обмеження попиту на імпортні товари шляхом тарифних бар'єрів приведе до росту валютного курсу. При цьому тенденція росту чистого експорту нейтралізується зниженням чистого експорту, пов'язаним з відповідним ростом обмінного курсу.

Забезпечування автоматичного регулювання платіжного балансу. Допустимо, торгівля Німеччини зі США зведена з дефіцитом, імпорт перевищив експорт, попит на американські долари перевищив пропозицію. Тому що валютний курс не змінився, то виникне дефіцит платіжного балансу.

Дефіцит платіжного балансу буде покритий золотом. Відтік золота з Німеччини в США зменшить у країні кількість грошей, знизяться попит і ціни, що розширить експортні можливості Німеччини й обмежить імпорт. Отже, платіжний баланс прийде в рівновагу.

У сучасних умовах механізм установлення валютних курсів і їхній вплив на стан національної економіки набагато ускладнився. Валютні курси встапошіююті.ся методом валютного котирування на валютних ринках. Установлення курсів валют відповідно до діючих законодавчих норм і сформованої практики здійснюють національні або найбільші комерційні банки.

У цей час серед економістівведуться суперечки про те, який режим ВК більше кращим Приводяться аргументи на користь і того й іншого режиму ВК. Слід зазначити, що й фіксований і плаваючий ВЕ мають свої й позитивні й негативні сторони.

При фіксованому ВК економічна політика держави повинна будуватися твердій фінансовій і зовнішньоторговельній дисципліні. Всі міри держави повинні бути спрямовані на підтримку стабільного курсу національної валюти. Вони містять у собі:

1) підтримка курсу національної валюти методам валютної інтервенції.
При зниженні курсу національної валюти Центральний банк свої
золотовалютні резерви, продає іноземну валюту, тім самим збільшуючи її
пропозицію й скорочуючи пропозицію національної валюти;

2) підтримка бездефіцитного платіжного й торговельного балансу
шляхом введення протекціоністських мір, заохочентя скорочення імпорту й
збільшення експорту;

3)стримування інфляції;

4)стабілізацію усередині країни шляхом маніпулювання податками, що
приводить до обмеження попиту на імпортні товари;

5) введення валютного контролю, тобто державного регулювання
купівлі-продажу іноземної валюти, що містить у собі блокування валюти,
тобто заборона операцій з нею, введення раціонування валюти, тобто
обов'язкового її продажу державі за офіційним курсом і інші методи.

Використання фіксованих валютних курсіз зменшує ризик і невизначеність, однак висуває вимоги до дисциплін» в економічній політиці держави й нагромадженню достатніх валютних резерзів.

Гнучкий валютний курс не пред'являє так-іх твердих вимог до дисципліни в економічній політиці. Він автоматично коректує платіжний баланс країни. Його переваги в тім, що він дозволяє уряду активно використати кредитно-грошову політику для рішення проблем зайнятості й інфляції. Однак він може створити серйозні труднощі, особливо дня країн слабкою економікою:

- виникає невизначеність і непевність в успіху зовнішньоторговельних
операцій, що приводить до стримування міжнародної торгівлі;

- виникає валютний ризик, що може привести до втрати вартості
валютних резервів країни або підприємств у результаті зниження валютного
курсу. Це також не сприяє розвитку економічних відносин між країнами;

- у країн з високим рівнем інфляції курс національної валюти
знижується, що підриває довіру світового співтовариства до
платоспроможності даної країни.

У цей час існує безліч режимів валютних курсів як незалежних, так і зв'язаних:

а) незалежне плавання, коли курси складаються під впливом попиту та
пропозиції на девізних ринках при помірних інтервенціях центральних банків (СІНА, Японія, Великобританія, Венесуела й ін.);

б) кероване плавання при більшому втручанні центральних банків
(Греція, Півд. Корея, Туреччина й ін.);

в) зв'язані валютні курси, тобто жорстко фіксовані стосовно однієї
валюти або валютного кошика:

- ординарні ВК, прив'язані до долара (Гондурас, Ангола, Гаїті й ін.);

- ординарні ВК, прив'язані до французького франка (Західно-
Африканські й Центрально-Африканські країни, що були колонії Франції) і

ін. зв'язані ВК;

дисконтний паритет, коли національні держави встановлюють твердий
ВК стосовно основної валюти, але динаміка ВК визначається по спеціальній
формулі, що иріїхоиус розходження в темпах росту й цін.