Плата за землю. Платники. Об’єкти оподаткування

Пла́та за зе́млю (також земе́льний пода́ток, поземе́льний пода́ток) — це податок (обов'язковий платіж), що справляється з юридичних і фізичних осіб за використання земельних ділянок.

Плата за землю входить до складу податку на майно.

Платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі. Базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Ставка встановлюється у розмірі не більше 12 %. Також, передбачаються пільги щодо сплати земельного податку для фізичних осіб і юридичних осіб. Базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Об'єктами оподаткування є:

270.1.1. земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні;

270.1.2. земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Стаття 283. Земельні ділянки, які не підлягають оподаткуванню земельним податком

283.1. Не сплачується податок за:

283.1.1. сільськогосподарські угіддя зон радіоактивно забруднених територій, визначених відповідно до закону такими, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи (зон відчуження, безумовного (обов'язкового) відселення, гарантованого добровільного відселення і посиленого радіоекологічного контролю), і хімічно забруднених сільськогосподарських угідь, на які запроваджено обмеження щодо ведення сільського господарства;

283.1.2. землі сільськогосподарських угідь, що перебувають у тимчасовій консервації або у стадії сільськогосподарського освоєння;

283.1.3. земельні ділянки державних сортовипробувальних станцій і сортодільниць, які використовуються для випробування сортів сільськогосподарських культур;