Мито. Його види і порядок нарахування

Мито – це непрямий податок на товари та інші предмети, які перетинають кордон України.

За своєю роллю мито займає особливе місце в системі непрямих податків. Так, оподаткування товарів, робіт і послуг податком на додану вартість має на меті насамперед наповнення дохідної частини державного бюджету. На відміну від цього основні цілі застосування мита - це перш за все:

- реалізація зовнішньоторговельної політики держави;

- створення сприятливих умов для розвитку національного виробника (зокрема, окремих галузей економіки);

- встановлення справедливого конкурентного середовища на внутрішньому ринку країни;

- забезпечення оптимального платіжного балансу;

- формування раціональної структури експорту та імпорту;

- сприяння структурній перебудові економіки країни;

- наповнення дохідної частини державного бюджету;

- сприяння інтеграції економіки країни до світового економічного простору.

В Україні розрізняють такі види мита:

- адвалерне – нараховується у відсотках до митної вартості товарів;

- специфічне – нараховується у встановленому грошовому розмірі;

- комбіноване – поєднує два попередні види.

Єдиний митний тариф – це систематизоване зведення ставок мита, яким обкладаються товари, що перетинають кордон. Даний тариф базується на міжнародно визначених нормах.

В деяких випадках застосовують:

- спеціальне мито – застосовується як захисний засіб, якщо товари ввозять в такій кількості або на таких умовах, які завдають чи загрожують завдати шкоди вітчизняним виробникам подібних товарів;

- антидемпінгове мито – застосовується тоді, коли ввозять товари за ціною, нижчою за їх конкурентну ціну в країні експорту на момент такого експорту, якщо таке ввезення завдає чи загрожує завдати шкоди вітчизняним виробникам подібних товарів; а також при вивезенні товарів за межі України за ціною, нижчою за ціни інших експортерів цих товарів, якщо таке вивезення завдає шкоди загальнонаціональним інтересам України;

- компенсаційне мито – застосовується, коли ввозять в Україну товари, при виробництві або експорті яких використовувалась субсидія, якщо таке ввезення завдає шкоди вітчизняним виробникам подібних товарів, а також при вивезенні товарів, якщо таке вивезення зашкоджує державним інтересам України.

Платниками мита є юридичні і фізичні особи, які здійснюють переміщення через кордон товарів або інших предметів, що підлягають оподаткуванню згідно законодавства.

Об’єктом оподаткування є митна вартість товарів або їх кількісні показники.

Ставки мита виражені у відсотках до митної вартості товару або у встановленому грошовому виразі на одиницю товару.

Від сплати мита звільняються: транспортні засоби, на яких здійснюються регулярні міжнародні перевезення вантажів; валюта України, іноземна валюта та цінні папери; товари, що підлягають поверненню у власність держави; товари, що стали непридатними для використання в результаті пошкодження та інші.

Мито сплачується на рахунки митних органів або вноситься готівкою в касу митного органу, після чого вноситься до державного бюджету України у визначеному порядку. Якщо мито стягнене надміру, воно підлягає поверненню власникові товару на його вимогу протягом одного року з моменту митного оформлення. Вчасно не сплачене мито стягується за весь час заборгованості з нарахуванням пені в розмірі 0,2% суми недоїмки за кожен день прострочення платежу, включаючи день його сплати. За заявою платника та при наявності гарантії банку митниця має право відстрочити або розстрочити сплату мита, але не більше ніж на 1 місяць.