Методичні рекомендації до вивчення теми

Починаючи вивчення даної теми, структурно-логічну схему якої подано на рис. 6.1, насамперед, слід звернути увагу на специфіку світової валютної системи як форми МЕВ, що, з одного боку, є самостійною складовою сучасних світогосподарських зв’язків, а з другого — взаємопов’язує та опосередковує функціонування всіх інших форм міждержавного економічного спілкування.

Типовим визначенням поняття «світова валютна система» стало її трактування як форми організації міжнародних грошових відносин, сукупності правил та механізмів, за допомогою яких здійснюється валютне регулювання і координація валютних політик різних держав. Оскільки історично первинними субстанціями світової валютної системи, які спочатку функціонували автономно, а згодом об’єдналися в єдиний організм, є національні валютні системи, то доцільно дати визначення і цій категорії.

Рис. 6.1. Структурно-логічна схема теми 6

Під національною валютною системою розуміють форму організації валютних відносин країни, за допомогою яких здійснюються міжнародні розрахунки, утворюються та використовуються валютні кошти держави. Глибше розуміння сутності та ха­рактеру національних валютних систем можливе за з’ясування основних (типових) їхніх елементів, аналізу кожного з них та визначення ступеня їхньої розвинутості в окремих країнах.

У процесі гармонізації національних валютних систем різних країн ці елементи трансформуються в універсальні компоненти світової валютної системи: резервні валюти, міжнародні рахункові одиниці; умови взаємної конвертованості валют; уніфікований режим валютних паритетів; регламентація режимів валютних курсів; міждержавне регулювання валютних обмежень; міждержавне регулювання міжнародної валютної ліквідності; уніфікація правил використання міжнародних кредитних засобів обігу; уніфікація основних форм міжнародних розрахунків; режим світових валютних ринків і ринків золота; міжнародні організації, які здійснюють міждержавне валютне регулювання.

Місце і роль світової валютної системи у сучасному світовому господарстві можна з’ясувати її функції, які зводяться до:

· обслуговування товарообмінних операцій та інших видів міжнародної економічної діяльності через здійснення платежів за експорт та імпорт товарів, послуг і факторів виробництва;

· реалізації механізмів встановлення курсових співвідношень між національними грошовими одиницями різних країн;

· забезпечення безперебійного функціонування економічної системи та ін.

На функціонування світової валютної системи суттєво впливають процеси міжнародної економічної інтеграції, розвиток інтеграційних союзів. У рамках інтеграційних союзів формуються валютні системи регіонального типу, що кваліфікуються як специфічна організаційно-економічна форма відносин у валютній сфері між країнами-членами угруповання з наявністю спільної валюти, механізмом валютної координації та регулювання, регіональними бан­ківськими і валютно-фінансовими установами та інституціями кредитного сприяння тощо. Регіональні валютні системи властиві найрозвиненішим інтеграційним угрупованням, яким є, зокрема, Європейський Союз.

З метою професійного оволодіння предметом теми, яким є валютна система, необхідно оперувати рядом категорій і понять, що стосуються даного предмета, зокрема, такими, як валюта, валютний курс, режим валютного курсу, валютний паритет, конвер­тованість валюти. Що стосується валюти, то в широкому розумінні дана категорія означає національну грошову одиницю, котра лежить в основі грошової системи певної країни (долар, євро, фунт стерлінгів та ін.).Проте нерідко дане поняття використовується для позначення типу грошової системи в країні (золота, срібна, біметалічна, паперова), а також іноземних валют (грошових знаків іноземних держав і платіжних документів, виражених в іноземних грошових одиницях). Світова практика представлена множинністю валют, класифікацію яких можна здійснити за такими критеріями, як ступінь конвертованості, емітент валютних коштів, матеріально-речова форма, відношення до валютних запасів країни тощо.

Наступними категоріями у вивченні даної теми є валютний курс, режим валютних курсів та валютний паритет. Під валютним курсом розуміють мінову вартість національної грошової одиниці однієї країни, виражену в грошових одиницях інших країн, та коефіцієнт перерахунку однієї валюти в іншу, що визначається співвідношенням попиту та пропозиції на неї на валютному ринку. Багаточисельність факторів, які впливають на рівень валютного курсу (темпи інфляції; стан платіжного балансу; різниця відсоткових ставок у різних країнах; функціонування валют­них ринків та обсяги спекулятивних валютних операцій; ступінь використання національної валюти на євроринку та в міжнародних розрахунках; прискорення чи затримка міжнародних платежів; ступінь довіри до валюти на національному та світових ринках; валютна політика тощо), відображають його зв’язок з іншими економічними категоріями: вартістю, ціною, грішми, відсотком, платіжним балансом та ін.

Щодо режимів валютних курсів, то їх призначення полягає в тому, щоб забезпечити визначення валютного курсу, його зміни, вико­ристання для здійснення розрахунків, налагодження платіжних від­носин між країнами, обслуговування зовнішньоекономічних зв’я­зків. У теорії виділяються два режими валютних курсів: фіксований та плаваючий. У практичній же діяльності найчастіше ці режими поєднуються з переважанням першого чи другого «чистого» режиму валютного курсу. Існує ще один режим організації валютних курсів — прямий державний контроль усіх міжнародних операцій.

У свою чергу, валютний паритет — відносно стійка величина, що визначається співвідношенням між валютами різних країн або економічних угруповань, яке встановлюється в законодавчому порядку. При монометалізмі — золотому чи срібному — базою валютного курсу був монетний паритет як співвідношення грошових одиниць різних країн за їх металічним вмістом. Цей вміст чистого золота чи срібла в грошовій одиниці країни встановлювався державою і законодавчо фіксувався, який збігався з поняттям валютного паритету.

Глибоке розуміння сучасних процесів, що відбуваються у світовій валютній системі, неможливе без з’ясування зародження та етапів її становлення і розвитку. У своїй еволюції світова валютна система пройшла такі етапи: Паризька, Генуезька, Бреттон-Вудська та Ямайська валютні системи.

Перша міжнародна грошова система була введена в кінці XIX ст. і відома під назвою «золотого стандарту». Юридично вона була оформлена на Міжнародній конференції в Парижі в 1867 р. Конференція визнала золото єдиною формою світових грошей. Більшість країн тоді ввели «золотий стандарт», тобто почали визначати курс і вартість своїх валют кількісним вмістом золота. Державні банки були зобов’язані обмінювати паперові гроші на відповідну кількість золота. Основні валюти обмінювалися на золото за фіксованими золотими стандартами. Така практика проіснувала до 1944 р., хоча вже в кінці 20-х років виникла необхідність її заміни, що було викликано активним впровадженням кредитних грошей. В цей час на базі національних валют провідних країн (Англії, США, Франції) почали складатися валютні зони — стерлінгова зона, зона долара, зона франка. Валюта цих країн застосовувалась у їхніх колоніях та напівколоніях.

У 1944 р. створено міжнародну валютну систему, яку за місцем проведення міжнародної валютної конференції (м. Бреттон-Вудс, США) було названо Бреттон-Вудською системою. В основу її була покладена ідея пристосувати валюти окремих країн до національних валютних систем передових на той час США та Англії. Незначний золотий запас Англії не дав їй змоги виразити золоту ціну фунта стерлінгів. Панівне становище посів долар. Разом із ним статус резервної валюти отримав і фунт стерлінгів. Офіційно цю систему називали золотовалютним стандартом, неофіційно — золотодоларовим. Серед основних принципів Бреттон-Вудської системи можна відзначити: збереження за золотом функції світових грошей; використання як світових грошей поряд із золотом американського долара; зобов’язання США обмінювати центральним банкам інших країн пред’явлені долари на золото за офіційним курсом — 35 дол. США за тройську унцію золота (31,1 г); використання фіксованих паритетів валют до долара, а через нього — до інших валют; зобов’язання країн підтримувати коливання ринкових курсів національних валют навколо фіксованих доларових паритетів у певних межах; регулювання міжнародних валютних відносин через спеціально створений Міжнародний валютний фонд.

Отже, ця система поставила долар у привілейоване становище, і він почав переважати в міжнародних розрахунках. Система працювала нормально до середини 60-х років.

З другої половини60-х років на світовому ринку змінились позиції Японії та країн-членів ЄС, національні валюти яких усе частіше почали використовуватись у міжнародних розрахунках. Водночас США вже не могли в необхідних кількостях обмінювати долари на золото. Почався відхід від принципів Бреттон-Вудської системи.

Місце цієї системи зайняла Ямайська валютна система. Рішення про її створення було прийняте в межах МВФ у 1976 р. у м. Кінгстоні (Ямайка) і набрало чинності у 1978 р. Основні принципи Ямайської валютної системи такі: демонетизація золота; перехід до використання національних валют у міжнародних розрахунках; прийняття системи плаваючих валютних курсів; на­дання статусу головного резервного засобу міжнародної валют­ної системи так званим спеціальним правам запозичення (СПЗ — SDR (Special drawing rights), які випускаються МВФ. СПЗ — це безготівкові гроші у вигляді запису на спеціальних рахунках у МВФ.

Логіка подальшого вивчення теми передбачає усвідомлення закономірностей та особливостей розвитку валютного ринку як інституційного забезпечення функціонування світової валютної системи. У даному блоці доцільно спочатку дати визначення категорії «валютний ринок», потім з’ясувати його суб’єкти, функції, структуру, а також механізм здійснення валютних опе­рацій.

Валютним ринком називають систему стійких економічних і організаційних відносин, пов’язаних з операціями купівлі-про­дажу іноземних валют та платіжних документів, виражених у них. В інституційному плані валютний ринок являє собою сукупність банків, брокерських фірм, ТНК, фінансових закладів та ін., котрі пов’язані між собою мережею сучасних засобів зв’язку і здійснюють обмінні операції з валютними цінностями та платіжними документами в іноземних валютах, забезпечуючи функціонування валютних ринкових механізмів.

Аналізуючи систему чинників, які сприяли становленню
(у ХІХ ст.) та подальшому розвитку світового валютного ринку, особливу увагу слід акцентувати на таких найголовніших, як:

· поглиблення міжнародних економічних зв’язків;

· широке поширеннякредитних засобів міжнародних розрахунків;

· посилення концентрації і централізації банківського капіталу, розвиток кореспондентських відносин між банками різних країн, поширення практики ведення поточних кореспондентських рахунків в іноземній валюті;

· вдосконалення засобів зв’язку — телеграфу, телефону, телексу, що спростили контакти між валютними ринками та знизили ступінь валютного і кредитного ризиків;

· розвиток інформаційних технологій, швидкісна передача повідомлень про курси валют, банки, стан їхніх кореспондентських рахунків, тенденції в економіці та політиці та ін.

Стосовно суб’єктів валютного ринку необхідно виділити, зробити порівняльну характеристику та проаналізувати діяльність таких із них, як: державні установи (особливе місце серед них посідають центральні банки й казначейства різних країн); юридичні та фізичні особи різних країн, які займаються зовнішньоекономічною діяльністю; комерційні банківські установи, що обслуговують зовнішні зв’язки своїх клієнтів; транснаціональні банки; валютні біржі та валютні відділи товарних і фондових бірж тощо.

Щоб зрозуміти й усвідомити сучасне місце та роль валютних ринків у світогосподарських процесах, необхідно розкрити й прокоментувати їхні функції, які полягають у:

· реалізації валютної політики держав;

· формуванні попиту і пропозиції на іноземні валюти;

· забезпеченні виконання міжнародних розрахунків;

· регулюванні валютних курсів;

· страхуванні валютних та кредитних ризиків;

· диверсифікації валютних резервів банків, підприємств та держав;

· забезпеченні ефективного функціонування світових кредитних та фінансових ринків;

· поєднанні світових валютних, кредитних і фінансових ринків тощо.

Глибоке розуміння проблематики, пов’язаної з функціонуванням світового валютного ринку, неможливе без розкрит-
тя його структури. В даному блоці доцільно з’ясувати, що залежно від обсягу, характеру валютних операцій та валют, які використовуються, валютні ринки поділяються на міжнарод-
ні, регіональні та національні, зв’язок між якими показано на рис. 6.2.

Рис. 6.2. Валютні ринки та їх структура

Крім того, під час аналізу основних сегментів валютного ринку, не слід ототожнювати і такі поняття, як міжбанківський та біржовий валютні ринки, котрі виокремлюються залежно від суб’єктів, що діють на них. Так на міжбанківському валютному ринку (який, у свою чергу, поділяється на брокерський і прямий ринки) операції здійснюють банки за допомогою технічних засобів зв’язку, і така форма організації валютного ринку — найпоширеніша (на неї припадає близько 90 % усіх валютних угод). А що стосується біржового ринку, то його суб’єктами є представники центральних банків держав, які фіксують курси іноземних валют, що стають орієнтиром для всіх суб’єктів національного валютного ринку.

У подальшому вивченні теми слід переходити до з’ясування механізму укладання та здійснення угод на валютному ринку. Під поняттям «валютна операція» розуміють угоду, пов’язану з переходом права власності на валютні цінності.

Що стосується видів валютних операцій, то залежно від курсів обміну валют і термінів поставки, виділяють касові та термінові (строкові) валютні угоди. Касові (готівкові) валютні операції в основному здійснюються на умовах спот (sроt), що означає розрахунок у момент укладання угоди або не пізніше, ніж на другий робочий день після здійснення угоди за курсом, зафіксованим у мо­мент її укладання. Такі угоди укладаються усно або з використанням автоматичного зв’язку, аби забезпечити валютою зовнішньоторговельні операції та отримання банками курсового прибутку.

Під часстрокових (форвардних) валютних операцій сторони домовляються про поставку зумовленої суми іноземної валюти через певний строк після здійснення угоди за курсом, зафіксованим у момент її укладання. Найпоширеніший строк від одного тижня до 6 місяців. Курс за форвардними угодами може бути як вищим, так і нижчим від курсу спот. Курси валют, зумовлені в даний час для обміну усіх валют пізніше, називаються строковими (форвардними). Їх не слід ототожнювати з майбутнім курсом спот. Курс спот — це той курс, який встановився на ринку на пев­ну дату. Форвардний курс може бути вищим, нижчим або дорівнювати курсу спот на цю дату. Якщо він вищий, то різниця плюсова — премія (ажіо), а якщо нижчий, то різниця мінусова (дисконт).

У валютних котируваннях сам курс форвард, як правило, не вказується, а зазначається лише розмір премії чи дисконту, які додаються або віднімаються від курсу спот (наприклад, премія 0,0210 євро). Форвардні угоди укладаються для страхування капіталовкладень за кордоном від можливих збитків, для конверсії валюти в комерційних цілях, для отримання прибутку за рахунок курсової різниці.

Іншими різновидами термінових операцій, механізм яких слід уяснити, є ф’ючерсні та опціонні операції. Ф’ючерсна операція являє собою купівлю-продаж валюти за зафіксованими в момент укладання угоди цінами з виконанням операції через певний період. Основна їхня особливість — це торгівля стандартними контрактами, в яких детально регламентовані всі умови: сума, термін, метод розрахунку тощо. В момент укладання угоди вноситься невелика сума — гарантійний депозит.

Об’єктом опціонних угодстало право купити (опціон «кол») або продати (опціон «пут») валюту в майбутньому за курсом, зафіксованим на момент укладання угоди. Це угода з незафіксованою датою поставки валюти. За придбання права купити або продати валюту платиться невелика премія. Якщо за період дії угоди опціон був невигідний, тоді оплачена премія втрачається і валютна операція не здійснюється. Опціон вигідний, якщо курсові коливання вищі, ніж розмір премії.

Валютною угодою, яка поєднує готівкову і строкову операції, є операція своп (swap). Це валютна операція, що передбачає купівлю-продаж двох валют на умовах негайної поставки з одночасною контругодою на визначений строк з тими ж валютами. Під час операцій своп готівкова угода здійснюється за курсом спот, який у строковій контругоді коректується з урахуванням премії або дисконту залежно від руху валютного курсу. Клієнт економить на різниці між курсами продавця і покупця за готівковою угодою.

В подальшому вивченні теми варто розглянути розвиток валютного ринку України, який з часів її незалежності пройшов декілька етапів.

Перший етап — 1991—1994 роки — характеризувався впровадженням національної грошової одиниці, появою українського валютного ринку, становленням регулюючих органів та формуванням законодавчої бази функціонування ринку. Початок цього періоду характеризувався значними темпами девальвації національної валюти та наступною фіксацією її курсу зі створенням подвійного ринку.

Другий етап — 1995—1998 роки — характеризувався лібералізацією проведення валютних операцій, стабілізацією інфляційних процесів національної грошової одиниці та, як наслідок, стабілізацією валютного курсу; значною ревальвацією реального курсу гривні впродовж 1996—1997 років, яка створила підстави для девальвації гривні в 1998 р.; використанням НБУ ринкових інструментів регулювання валютного ринку. Кінець періоду характеризувався фінансовою кризою та значною девальвацією національної валюти, що висвітлило приховані проблеми та недосконалість механізму функціонування валютного ринку.

Третій етап — 1999 рік — сьогодні — початок цього етапу розвитку валютного ринку характеризувався впровадженням нових правил функціонування ринку, які обмежили спекулятивні можливості банків, сприяли стабілізації ситуації на валютному ринку України та лібералізували діяльність ринку — Україна офіційно має плаваючий валютний курс. Також цей етап відмічається позитивними тенденціями розвитку ринку — зростанням обсягів ринку та поступовою ревальвацією національною валюти.

План семінарського заняття

1. Сутність і структура сучасної валютної системи. Національ­на і світова валютні системи та їх основні елементи.

2. Валюта та її основні види. Конвертованість валют.

3. Валютний паритет та валютний курс.

4. Еволюція світової валютної системи.

5. Структура світового валютного ринку і основні види валют­них операцій.

Контрольні питання

1. Дайте визначення поняттям «світова валютна система», «національна валютна система». Які їхні основні елементи?

2. Що слід розуміти під терміном «валюта»?

3. Що таке валютний паритет і валютний курс?

4. Які характерні риси Паризької системи золотомонетного стандарту?

5. Охарактеризуйте Генуезьку систему золотодевізного стандарту?

6. Які основні принципи функціонування Бреттон-Вудської валютної системи?

7. Назвіть особливості та найважливіші риси Ямайської валют­ної системи.

8. Розкрийте особливості валютних систем регіонального типу на прикладі ЄВС.

9. Дайте визначення категорії «валютний ринок». Назвіть його суб’єктів та функції.

10. Які існують основні види операцій валютного ринку?

Проблемні питання

1. У чому суть проблеми конвертованості національної валюти? Якими, на вашу думку, є шляхи її розв’язання для України?

2. Охарактеризуйте вплив завищеного і заниженого валютного курсу на експортну діяльність вітчизняних товаровиробників.

3. За умов золотого стандарту (особливо до 1914 р.) валютні курси були стабільними, тоді як у міжвоєнний період різкі коливання валютних курсів стали звичним явищем. Чому, на ваш погляд, країни не могли в цей період зафіксувати золотий вміст своїх валют?

4. Деякі вчені вважають, що золотий стандарт — найприйнятнішим спосіб організації сучасної міжнародної валютної системи, бо прив’язка основних валют до золота дозволила б уникнути різ­ких коливань валютних курсів, на які можна було б впливати за допомогою операцій купівлі-продажу золота. Інші вчені, навпаки, переконані, що відновити систему золотого стандарту неможливо через необхідність ліквідації системи регулювання цін, заробітних плат, відсоткових ставок тощо. Яка ваша думка з даного питання?

5. Розкрийте вплив фінансової кризи на функціонування світової валютної системи та національних валютних систем країн із перехідною економікою. Відповідь проілюструйте конкретними прикладами.

6. Яким чином у рамках Бреттон-Вудської валютної системи країна могла застрахувати себе від неочікуваного припливу або відпливу короткострокового спекулятивного капіталу? Чи діють ці механізми в рамках сучасної валютної системи?

7. Розкрийте ступінь впливу введення єдиної валюти на економіку країн-членів Європейського валютного союзу; країн, які не ввійшли до нього, та на світову економіку в цілому.

8. Чи впливає введення євро на зовнішньоекономічні операції України з країнами — членами Європейського Союзу? Відповідь прокоментуйте на конкретних прикладах.

Тематика індивідуальних завдань
студентів (есе, реферати, доповіді)

1. Види і цілі валютних операцій на світових валютних ринках.

2. Валютні операції комерційних банків.

3. Валютний ризик та його страхування у міжнародній підприємницькій діяльності.

4. Важелі регулювання валютних курсів та механізм їх використання.

5. Наднаціональне регулювання міжнародних валютно-фінан­сових і кредитних відносин.

6. Механізм функціонування світового валютного ринку.

7. Генезис та еволюція розвитку європейської валютної системи.

8. Особливості становлення та функціонування національної валютної системи України.

9. Проблема стабільності гривні.

10. Сучасна валютна політика розвинених країн.

Задачі

1. В умовах золотого стандарту фіксований золотий вміст долара США становив 20,6 дол. за 1 унцію. Британський фунт стерлінгів — 4,3 ф. ст. за 1 унцію. Яким буде обмінний курс долара на фунт стерлінгів?

Припустимо, що ви починаєте здійснювати комерційні операції, маючи в наявності 100 ф. ст. при обмінному курсі 1 ф. ст. =
6 дол. Яку кількість золота можна купити у Великобританії? Яку кількість золота можна купити у США, попередньо обмінявши фунти на долари?

Якщо золото потім перевозиться у Великобританію, то за скіль­ки фунтів його можна продати? Як довго може зберігатися початковий обмінний курс?

Опишіть ситуацію за умови, що обмінний курс становить 1 ф. ст. = 3 дол.

2. Валютний курс мексиканського песо до долара США у 1970 р. становив 10 песо за долар. Індекс цін у США в 2000 р. становив 300 %, у Мексиці — 9200 % (1970 р. — 100 %). Яким був реальний курс песо до долара у 2000 році?

3. НБУ приймає рішення збільшити грошову масу на 3 % протягом року на тлі прогнозованого зростання реального ВВП на 3 %. Що тоді відбудеться з курсом національної валюти? Чому?

Завдання для модульного контролю

1. Національна та світова валютні системи, основні принципи їхнього функціонування.

2. Сутність валюти, систематизація її видів. Конвертованість валют.

3. Історія становлення та етапи розвитку світової валютної системи.

4. Валютний ринок і його структура. Основні види валютних операцій.

5. Механізми функціонування валютного ринку України.

Термінологічний словник
ключових понять (категорій)

Валюта —національна грошова одиниця, що лежить в основі грошової системи; тип грошової системи в даній країні; іноземна валюта (грошові знаки іноземних держав і платіжні документи, виражені в них).

Валютна операція —операція, пов’язана з переходом права власності на валютні цінності, використанням валютних цінностей як засобу платежу в міжнародному обігу; ввезенням, вивезенням, переказом і пересиланням на територію країни та за її межі валютних цінностей.

Валютна система —форма організації міжнародних грошових відносин, сукупність правил та механізмів, що забезпечують співвідношення між національними валютами різних країн.

Валютний арбітраж — валютна операція, що поєднує покупку (продаж) валюти з наступним здійсненням контругоди з метою одержання прибутку за рахунок різниці в курсах валют на різних валютних ринках (просторовий арбітраж) чи за рахунок курсових коливань протягом визначеного періоду (часовий арбітраж).

Валютний кліринг — угоди між урядами двох або декількох країн про проведення заліку взаємних вимог і зобов’язань.

Валютний кошик —метод співвідношення середньозваженого кур­су однієї валюти щодо визначеного набору інших валют (визначається склад валют, їхня частка в кошику, розмір валютних компонентів, тобто кількість одиниць кожної валюти у наборі).

Валютний курс —мінова вартість національних грошей однієї країни, виражена в грошових одиницях інших країн.

Валютний опціон —договірне зобов’язання, що передбачає право (для покупця) і зобов’язання (для продавця) купити або продати певну кількість однієї валюти в обмін на іншу за фіксованим на момент укладання угоди курсом на погоджену дату або протягом узгодженого періоду часу.

Валютний паритет — курсове співвідношення між двома валютами, встановлене в законодавчому порядку.

Валютний ринок —система стійких економічних та організаційних відносин, пов’язаних з операціями купівлі-продажу іноземних валют та платіжних документів в іноземних валютах.

Валютний ф’ючерс —контракт на купівлю-продаж валюти з її поставкою в майбутньому, згідно з яким продавець зобов’язується продати, а покупець купити певну суму валюти за курсом, узгодженим у момент укладання угоди.

Валютні спекуляції — операції банківських закладів, фірм, юридичних та фізичних осіб, метою яких є отримання прибутку від зміни валютних курсів у часі або на різних ринках.

Вільноконвертована валюта —валюта, яка без обмежень обмінюється на будь-які іноземні валюти; валюта країни, що повністю скасувала валютні обмеження на всі види валютних операцій для резидентів і нерезидентів.

Внутрішня конвертованість — право резидентів країни (фізичних і юридичних осіб) здійснювати обмінні операції національних грошових одиниць на іноземну валюту.

Зовнішня конвертованість —право нерезидентів країни здійснювати валютообмінні операції та здійснювати переказ валюти за кордон.

ЕКЮ —регіональна міжнародна розрахункова одиниця, що була введена в 1979 р. у межах Європейської валютної системи і пізніше стала розрахунковою одиницею Валютного союзу країн ЄС, на сьогодні замінена на євро).

Іноземна валюта —грошові знаки іноземних держав, кредитні та платіжні засоби, що виражені в іноземних грошових одиницях і використовуються в міжнародних розрахунках.

Конвертованість валюти — здатність національної грошової одиниці обмінюватися на будь-яку іноземну.

Конвертованість за капітальними операціями — відсутність обмежень на платежі й трансферти за міжнародними операціями, пов’яза­ними з рухом капіталу (прямі та портфельні інвестиції, кредити та капітальні гранти).

Конвертованість за поточними операціями — відсутність обмежень на платежі й трансферти за поточними міжнародними операціями, пов’язаними з торгівлею товарами, послугами, міждержавними переказами доходів та трансфертів.

Котирування валют —процес встановлення валютного курсу.

Купівельна спроможність валюти — показник, що розраховується як сума товарів та послуг, котрі можна придбати за певну національну грошову одиницю.

Міжнародна валютна ліквідність —здатність країни (чи групи країн) забезпечити своєчасне погашення своїх міжнародних зобов’язань прийнятними для кредитора платіжними засобами

Міжнародні валютні відносини —сукупність валютно-грошових і розрахунково-кредитних зв’язків у світогосподарській сфері, які виникають у процесі взаємного обміну результатами діяльності національних господарств.

Національна валюта —грошова одиниця певної країни та той чи інший її тип (грошова, срібна, паперова).

Національна валютна система —форма організації валютних відносин країни, за допомогою якої здійснюються міжнародні розрахунки, утворюються та використовуються валютні кошти держави.

Неконвертована валюта —валюта, що функціонує лише в межах однієї країни і не обмінюються на інші валюти; валюта країни, яка зберігає валютні обмеження за всіма валютними операціями для резидентів і нерезидентів.

Непряме котирування —вираження одиниці національної валюти в іноземній. Переважно цей метод застосовується у Великобританії та її колишніх колоніях: 1 фунт стерлінгів = 0,7 долара.

Повна конвертованість — відсутність будь-якого контролю чи обмежень за поточними та капітальними операціями.

Пряме котирування —котирування,за якого курс одиниці іноземної валюти (базова валюта) виражається в національній валюті (валюта, що котирується).

Резервна валюта —національна валюта провідних країн світу, що накопичується центральними банками інших країн як резерв коштів для міжнародних розрахунків

Світова валютна система —форма організації міжнародних валют­них (грошових) відносин, що історично склалася і закріплена міждержавними домовленостями.

Своп-угода —одночасне укладання спот- і протилежної форвардної угоди, коли відбувається купівля-продаж двох валют на умовах негайної поставки з одночасною контроперацією на визначений строк з тими ж валютами.

СДР (SDR — Special Drawing Right, спеціальні права запозичення — СПЗ)—міжнародні платіжні засоби, котрі використовуються МВФ для безготівкових міжнародних розрахунків через записи на спеціальних рахунках та як розрахункова одиниця МВФ.

Страхування (хеджування) валюти — дії, спрямовані на недопущення ні чистих активів, ані чистих пасивів у даній валюті. Згідно з фінансовою термінологією страхування означає дію з недопущення двох видів відкритих позицій в іноземній валюті — довгих позицій (володіння довгостроковими активами в іноземній валюті) і коротких позицій (володіння іноземною валютою в більших обсягах, ніж необхідно в короткостроковому плані).

Спот-курс —курс обміну протягом не більше 2 робочих днів з моменту досягнення угоди про курс; це курс на ринку на певну дату.

Спот-операції — операції з негайною поставкою; до таких належать операції з коротким терміном валютування — в межах трьох робочих днів.

Строкові валютні операції —валютніоперації, за умовами яких сторони домовляються про поставку визначеної суми іноземної валюти через певний термін після укладання угоди за курсом, що фіксується в момент її укладання.

Форвардна валютна операція — продаж або купівля певної суми валюти з інтервалом в часі між укладанням угоди і виконанням операції за фіксованим курсом на визначену дату в майбутньому.

Форвардний курс —узгоджений курс, обмін за цим курсом здійснюється в майбутньому, понад 3 дні після узгодження.

Частково конвертовані валюти — це валюти, які обмінюють-
ся тільки на деякі інші валюти; валюти країн, які зберігають валют-
ні обмеження для певного кола валютних операцій (регулювання
переказів і платежів за кордон, вивозу капіталу, золота, цінних паперів та ін.).