Право власності (в об'єктивному розумінні) — це сукупність правових норм, які регулюють відносини, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням власником належним йому майном на свій розсуд і у своїх інтересах, усуненням усіх третіх осіб від протиправного втручання у сферу його володіння цим майном, а також обов'язки власника не порушувати прав та законних інтересів інших осіб.
Форми власності:
• приватна власність – це власність фіз.осіб, громадян, іноземних громадян, громадян без громадянства;
• колективна власність - це майно, що належить певному колективу і є необхідним для його функціонування;
• держ.власність: комунальна власність (власність адміністративно-територіальних одиниць);
• власність укр.народу.
Порядок спадкування за заповітом.
Громадянин може стати спадкоємцем незалежно від віку, статі, стану здоров'я тощо. Отже, спадкоємцями можуть бути не тільки дієздатні, але й недієздатні громадяни. В останньому випадку відповідні дії, необхідні для прийняття спадщини, здійснюють їх законні представники — батьки, усиновителі, опікуни.
За загальним правилом право на спадкування мають особи, визначені в заповіті.
Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Заповідач має право призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього із цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших суб'єктів цивільних правовідносин.