Бойківщина

Охоплює територію Українських Карпат від рік Уж і Сян на заході до ріки Лімниці на сході. Багато лісу. Бойківський архітектурний стиль.

Особливості бойківської хати.

Горизонтальні структури (довжина гребеня, зрізу стріхи та зрубу) знаходяться у співвідношеннях так званого золотого перетину до вертикальних елементів (висота хати, солом'яного покриття та відкритої частини зрубу). Причілковий фасад зводиться так, що всі п'ять основних точок споруди знаходяться на одному і тому ж колі.

В основі бойківського будівництва лежить розвинена система пропорційних залежностей. Хата у плані має форму прямокутника, житлове приміщення розташоване між коморою і сіньми. Це робиться для утеплення.

У заможних господарствах хата мала два помешкання з сіньми, між ними, а збоку до котрогось з них прилягала комора. Усе це збільшувало житлову площу, і родина могла, особливо влітку, почуватися вільніше.

У західній частині Бойківщини переважає тип будівлі, де під одним дахом зведено житлові й господарські приміщення: комора, хата, сіни, стодола і стайня. Хата тут виділяється з усього комплексу будівлі окремим зрубом і вікнами.

У незаможніх побутував її тип, де сіни використовувались як боїще (тік клуні), біля якого була стайня. Таким чином, у 3 – 4 невеликих приміщеннях розміщувалось усе господарство.

Будували бойки з ялиці і смереки. Зруби зводили з кругляків, плениць (півкругляків) та брусів, які з'єднували на кутах прості замки. Стелю робили з товстих плениць, які клали на сволок (грагар). У сінях стелі не було, тому хата добре вентилювалась. У верхній частині зрубу на півметра нижче стелі вмонтовували з трьох боків по дві гряди, на яких сушили льон і дрова. На думку вчених, це залишок полиці у ще первісній землянці, де зберігалися продукти. Такі гряди зафіксовані на Поліссі. На видовжених за межі стін поперечних підвалинах накладали поміст. Отже утворювалася відкрита галерея, яку захищав остріжок. У центральній частині Бойківщини майже кожна хата мала галереї зі зрубною огорожею з двох, трьох або й з усіх чотирьох боків. Тут сушили та зберігали овочі, у негоду виконували дрібні ручні роботи, іноді відпочивали. Подекуди вхід на галерею вирішено як арочний портал із широкими одвірками, оздобленими площинною різьбою.

У художньому оформленні її помітна певна система і єдність щодо використання орнаментальних мотивів, в яких відтворено космогонічні уявлення людини на світотворення, зокрема про поділ Всесвіту на три частини: небо, землю й підземний світ. Верхній ярус оздоблений розетами, які повторюються на усіх зовнішніх одвірках (дверях сіней та комори), арці і стовпах галереї, середній – рослинним орнаментом, плетивом виноградної лози на стовпах галереї, а підземне царство (світ) відтворене у вигляді трьох зубчатих ліній на одвірках аркового порталу.

Дахи бойківських хат здебільшого високі, стрімкі. Хати не білилися, оскільки в них ще довго було курне опалення, хоча біля міст зустрічались вони й з побіленими стінами, але тільки житлових приміщень.

У бойківській хаті, крім згаданих гряд, збереглося чимало інших архаїзмів. Це нахил стін до середини, трапецієвидна форма дверей; курні печі з отворами над дверима у стелі, глиняна долівка; двері "на бігунах" (вони поверталися на дерев'яному "чопі"); вікна багатошибкові і оздоблені уступчатоподібними вирізами у зрубі, які також ззовні підтримують віконні обв'язки.

Інтер'єр житлового приміщення простий. За традицією внутрішній простір розподілявся таким чином, щоб кожен кут і суміжні зони мали своє призначення. Тільки так могла розміститися у ньому велика родина, виділивши місце для відпочинку, їжі, праці.

Біля входу праворуч – велика піч, а між нею і причілковою стіною – ліжко ("постіль"). Над ним висіла люлька. Вздовж бокової і чільної стін стояли нерухомі лави. У кутку між ними – масивний стіл-скриня. Стіл ладять найчастіше з яворових дошок, підстолиння (велика скриня на ніжках, де тримають продукти) – із смерекового дерева.

Умеблювання доповнює мисник на стіні ліворуч від входу.

На Бойківщині довго побутувало курне опалення. Процес реконструкції печей почався лише у другій половині минулого століття. У статті-звіті про етнографічну експедицію на Бойківщину І.Франко відзначав, що звичай споруджувати печі без димарів був поширений. І коли турківський окружний староста видав розпорядження побудувати у старих хатах димарі і вивести їх на дахи, то бойки це зробили, але жоден комин не мав сполучення з піччю. При новому старості бойки з радістю скинули "страховища" зі своїх дахів. До курної печі прибудували у сінях димовідвід, що дало можливість білити стіни, збільшувати вікна.

Переобладнання курної хати у напівкурну стало важливою подією у розвитку декоративного оздоблення інтер'єрів. Широкого вживання набули декоративні тканини, ліжники, рушники. Постіль прибирають домотканими коцами і подушками в оздоблених наволочках. Стіл прикривають білою скатертиною – обрусом.