Методи правового регулювання

Метод - це додатковий захід або спосіб для розмежування однієї галузі від іншої. Спосіб, що використовується наукою для пізнання її предмету.

АП не має якогось особливого метода, притаманного тільки цій галузі права. Оскільки предмет АП складають різнорідні відносини, то слід говорити не про єдиний метод правового регулювання, а про їх різноманітність. Залежно від того, про які суспільні правовідносини, що є складовою частиною предмета АП, йдеться, і буде застосовуватися відповідний метод (метод рівноправності сторін - в майнових відносинах, дозволу - в господарських, влади та підпорядкування - в організаційно-управлінських).

Аграрному праву притаманні три основних загальних метода правового регулювання. 1. Метод дозволу (диспозитивний) - учасникам аграрних правовідносин дозволяється здійснювати певні види діяльності (дозвіл користуватися загально розповсюдженими корисними копалинами, надання ліцензій на здійснення певних видів діяльності). 2. Метод приписів (імперативних вказівок) - учасникам відносин встановлюються певні межі поведінки (встановлення допустимих норм вміщення нітратів у с/г продукції). 3. Метод заборони - це пряма заборона на будь-які дії (нецільове використання земель с/г призначення, експорт продукції без ліценції).

Професор В.З. Янчук, поряд з загальними методами, виділяє і специфічні методи правового регулювання, які знаходять своє відображення у внутрішніх та зовнішніх аграрних правовідносинах. Внутрішні методи:

членський,дотримання технологій, дисципліни та законодавства; локально-правового регулювання, трудової участі у виробничо-господарській діяльності, колективного прийняття рішень, врахування і неврахування рекомендацій.

Зовнішні методи: дозвільно-ліцензійний, договірно-комерційний, рекомендацій державних органів.