Ліричні та ліро-епічні суспільно-побутові пісні

Ці пісні передають настрій народу, окремої людини, викликані певними явищами суспільного та особистого життя.

У них знаходимо все, що хвилює, радує, викликає смуток, дає насолоду, мучить, заспокоює, - усе, що становить зміст духовного життя людини.

Пісні: “Лугом іду, коня веду”, “В кінці греблі шумлять верби”, “Ой зійди, зійди ти, зіронько вечірня”, “Ой я нещасний, що маю діяти?”.

РОДИННО-ПОБУТОВІ ПІСНІ

Радість і смуток, щастя материнства і горе сирітства, сімейна злагода і незгода, нещасливе заміжжя, сімейні драми – все це становить зміст родинно-побутових пісень.

Пісні: “Ой, вербо, вербо”, “Чи я в лузі не калина була”, “А все гори зелененькі”.

ЖАРТІВЛИВІ ПІСНІ

Ще в середині минулого століття М.Закревський, український етнограф, збирач дум, пісень, прислів´їв, приповідок, підкреслив, що в жартівливих піснях бачимо “привілля для веселощів, іронії, дотепу українця, без яких він не може жити. Ця веселість тим привабливіша, що вона непідробна, природна; а дотепність, наче іскра, часто з´являється несподівано і з блиском”

На відміну від ліричних пісень про родиннне життя, які можуть виконуватись у гурті і на самоті, жартівливі співаються перед аудиторією, щоб дотеп, жарт був почутий, щоб він розвеселив, розрадив слухачів.

Пісні: “Кину кужіль на полицю”, “Продай, милий, сиві бички”, “Чом, чом не прийшов”.

СТРІЛЕЦЬКІ ПІСНІ

Вони народилися у походах, у кривавих боях, на постоях Українського січового стрілецтва.

УСС були незвичайним військом, рівного йому за освіченістю не має жодна армія світу. Постало це військо зі спортивно-культурного товариства “Січ” та “Сокіл”. Перший осередок “Січі” виник на Снятинщині у 1900 році за ініціативою посла до австрійського парламенту і галицького сейму адвоката Кирила Трильовського. “Січі” творилися по всій Галичині: пробуджувалася національна самосвідомість українців, які довго терпіли австро-угорську неволю.

У вирі першої світової війни, коли падали трони імперій, добровільна українська стрілецька армія мріяла про національне визволення України.

Тому пісні січового стрілецтва пройняті бойовим духом юнацтва, молодечим завзяттям, глибоким українським патріотизмом, викликаним драматичною, а часто й трагічною національною історією України. За змістом стрілецькі пісні різнопланові: маршові, героїчні, обозові, трагічні, ліричні, жартівливі. Але всі вони глибоко відображають дух епохи, тому й стали народними.

Пісні: “Гей, там на горі Січ іде…”, “Ой у лузі червона калина”, “Гей, ви, хлопці січовії”.