Предмет мікроекономіки

Мікроекономіка - це розділ економічної теорії, що вивчає прийняття рішень та поведінку окремих економічних одиниць і структур, таких як домогосподарства, фірми, ринки благ тощо, а також формує погляд на всю суспільну економіку з точки зору цих одиниць.

Мікроекономіка вирішує як позитивні, так і нормативні проблеми.

Позитивні проблеми пов’язані з аналізом і прогнозуванням, нормативні - з плануванням.

Об’єкт мікроекономічних досліджень – мікросистема.

Мікросистема – це система економічних відносин між господарюючими суб’єктами.

Суб’єкти мікроекономіки:

Домогосподарство - самостійна економічна одиниця, до складу якої входить одна чи декілька осіб. На ринку товарів та послуг воно виступає як покупець, на ринку ресурсів - як продавець власних факторів виробництва.

Фірма - економічна одиниця, яка самостійно приймає рішення щодо використання факторів виробництва з метою виготовлення продукції, її продажу і отримання прибутку. На ринку товарів та послуг фірма виступає як продавець; на ринку ресурсів - як покупець факторів виробництва.

Держава - самостійний суб’єкт ринку, до складу якого входять урядові установи, що здійснюють економічну, юридичну та політичну владу для забезпечення умов господарювання усім суб’єктам мікроекономіки, а в разі потреби здійснюють контроль господарюючих суб’єктів та ринку заради досягнення суспільних цілей.

Організована стихія - це спосіб координації, за якого індивіди приймають та реалізують рішення, керуючись власним інтересом і використовуючи інформацію та стимули свого безпосереднього оточення.

Ієрархія - спосіб досягнення координації, при якому дії індивідів підпорядковані центральній владі.

2. Методи мікроекономічного аналізу:

- порівняльний аналіз

- синтез

- індукція

- дедукція

- наукова абстракція

- аналогія

- графічне зображення

- граничний аналіз – це специфічний мікроекономічний аналіз, який розглядає економічні явища не тільки в закінченому, але й в постійно змінному вигляді, при цьому досліджуються не тільки сукупні та середні економічні величини, але й їх зміни (прирости)

- моделювання.

Модель - це уявний або реальний об’єкт, який у процесі свого вивчення замінює об’єкт оригінал, тобто це об’єкт - замінник.

Основні причини використання модельного підходу:

- недоступність об’єкту оригіналу;

- небезпечність безпосереднього його дослідження (наприклад, вивчати наслідки втрати роботи, зниження життєвих стандартів).

Припущення «при інших постійних умовах» допускає, що всі зміни, за винятком тих, які в даний момент розглядаються, залишаються незмінними. Воно потрібне для того, щоб відокремити сторонні фактори при вивченні певного явища.

Головна поведінкова передумова - гіпотеза про раціональну поведінку економічних суб’єктів.

Раціональна поведінка - намагання досягти максимальних результатів за наявних обмежень.

В мікроекономічному аналізі припускають, що індивіди максимізують корисність, фірми - прибуток, держава - суспільний добробут.

У мікроекономіці використовують моделі двох типів:

- оптимізаційні - застосовують при дослідженні поведінки окремих економічних суб’єктів.

- рівноважні - використовуються при дослідженні взаємовідносин між економічними суб’єктами.