Бюджетне регулювання

Основою міжбюджетних відносин є міжбюджетні трансферти, а для визначення розподілу між трансфертів використовують фінансовий норматив бюджетної забезпеченості. Він визначається шляхом ділення загального обсягу фін ресурсів, що спрямовуюьбся на реалізацію бюд програм, на к-сть мешканців чи споживачів гарантованих послуг.

Загальний обсяг фін ресурсів за кожним видом видатків, що враховується при визначенні між транф розраховують на основі державно соц. стандартів і нормативів, які встановлюють законом і іншими нор актами.

При розрахунку може встановлюватися обсяг нерозподілених видатків на ті повноваження для яких встановлення нормативів не є доцільним.

При розподілі фін нормативу бюд забезпечення використовують коригуючи коеф, які враховують відміності у вартості надання гарантованих послуг залежно від: 1. К-сті населення та споживачів гарантованих послуг. 2. Соц. ек, демографічні, кліматичні, екологічннихта ін. особливостей (з часу їх визначення) адміністративно територіальних одиниць. Коригуючі коефіцієнти затверджують Каб Мін У-ни.

Бюджетне регулювання – один із найважливіших економічних методів державного регулювання (повніше – фінансово-бюджетне регулювання). Сутність його в тому, що держава встановлює оподаткування та державні витрати з таким розрахунком, щоб вони могли гасити коливання економічного циклу, сприяли високому рівню зайнятості, обмежували інфляцію або пом'якшували дефляцію (застій).

У вузькому значенні бюджетне регулювання – це механізм збалансування доходів і видатків місцевих бюджетів. Здійснюється через акумулювання значної частини доходів у бюджеті держави (республіканському бюджеті) і перерозподіл їх у вигляді дотацій місцевим бюджетам. Фінансові відносини між «центром» і місцевими органами влади в перші роки формування ринкової економіки в Україні були складними. Встановлений розподіл податків між загальнодержавним і місцевими бюджетами відбувався таким чином, що прибутків від податків, асигнованих місцевим органам влади, бракувало для збалансування місцевих бюджетів. Раціональними були б децентралізація державних фінансів, структурне розмежування державного і місцевих бюджетів за джерелами накопичення та витрат.