Проаналізувати основні напрямки діяльності та функції бібліотечних спілок та асоціацій

Розвиток бібліотечних асоціацій як соціального явища детермінований історичним, соціальним, політичним та економічним розвитком суспільства, в якому вони функціонують. Бібліотечні асоціації світу застосовують як спільні, так і відмінні форми діяльності у процесі професіоналізації, що зумовлені можливостями їхнього впливу на професійний розвиток бібліотекарів.

Для забезпечення безперервної бібліотечної освіти асоціації використовують різні форми: ініціюють створення спеціальних навчальних закладів або здійснюють їх акредитацію, розробляють, рецензують та затверджують освітні програми, приймають іспити з фахових дисциплін, видають спеціальну літературу, організовують курси, семінари, конференції, в тому числі щорічні, консультації, стажування тощо.

Діяльність національних асоціацій вплинула на формування двох підходів до визначення та визнання професійної кваліфікації бібліотечних працівників – американського та британського. Останній передбачав визнання кваліфікації бібліотекарів через професійні іспити, що проводила національна асоціація, та організовану нею систему навчання – підготовки до іспитів. Американський варіант застосовував акредитацію установ, що здійснювали спеціальну освіту бібліотекарів за певними критеріями, і визнання їхніх випускників професійними бібліотекарями. Ці підходи пристосовувались до національних умов інших країн.

Функціонування зарубіжних національних асоціацій свідчить, що професійна підготовка та підвищення кваліфікації як одна з причин їхнього заснування, становили пріоритетний напрям їхньої діяльності. Про це свідчить створення Американською бібліотечною асоціацією першої бібліотечної школи при Колумбійському університеті (1887 р.), Ради з професійної підготовки (1920 р.), Ради з бібліотечної освіти (1924 р.).

Діяльність Бібліотечної асоціації Великої Британії в галузі бібліотечної освіти спрямовувалась на пошуки шляхів організації освіти та розробку стандартизованих вимог до кваліфікації бібліотекаря. Бібліотечна асоціація ініціювала відкриття школи бібліотекознавства при Лондонському університеті (1919 р.), що певною мірою визначило напрями професіоналізації працівників бібліотек.

У галузі професійного розвитку бібліотекарів діяльність фахових об'єднань України у 20-х роках характеризувалась повсюдністю, загальним охопленням і певною безперервністю. Індивідуальні та колективні форми підготовки і підвищення кваліфікації поєднувались з метою забезпечення тісного зв'язку проблем, які вивчались, з практичною роботою бібліотек. У цей період бібліотечні товариства, по суті, були єдиним каналом пропаганди і поширення професійних знань.

Утворення Української бібліотечної асоціації, Асоціації бібліотек України та багатьох інших свідчить про демократизацію бібліотечних процесів, що позитивно впливають на професійний розвиток бібліотекарів. Фахові товариства певною мірою визначають бібліотечно-інформаційну політику в Україні, сприяють її реалізації та консолідують працівників бібліотек для вирішення кардинальних проблем розвитку галузі та

професії.

У статутах об'єднань завдання щодо професійного розвитку мають різне формулювання: "безперервна освіта бібліотечних працівників", "професіоналізація бібліотекарів", "сприяння професійному розвитку" та "підвищення кваліфікації бібліотечних кадрів". Аналіз функціонування професійних організацій бібліотекарів, які організовуються і діють переважно на базі обласних наукових бібліотек (Київ, Харків, Донецьк, Рівне, Вінниця, Миколаїв, Закарпаття і т.д.), виявив пасивність їхніх членів, що негативно відображається на діяльності асоціацій у процесі професіоналізації бібліотекарів. Це передбачає необхідність сприяння вихованню та розвитку їхньої професійної свідомості.

Координація й кооперація між мережами бібліотек й існуючими в Україні бібліотечними товариствами та асоціаціями потребує об'єднання на професійному рівні для вирішення нагальних проблем галузі та бібліотечної професії з метою удосконалення професіоналізації бібліотекарів. Це зумовило процес об'єднання професійних громадських організацій, наприклад, у складі Української бібліотечної асоціації діють як її підрозділи (регіональні відділення) інші товариства бібліотекарів України.

З метою професійного розвитку бібліотекарів професійні товариства об'єднують зусилля з національними та обласними бібліотеками, громадськими фондами, навчальними закладами, інститутами підвищення кваліфікації, галузевими іноземними й українськими організаціями та іншими установами. Найбільш активно у цьому напрямі працюють Українська бібліотечна асоціація, Донецьке і Харківське обласні бібліотечні товариства та ін.

Для діяльності українських товариств та асоціацій бібліотекарів у процесі професіоналізації характерними є предметність, накопичення досвіду та знань, доцільність і використання різноманітних засобів досягнення мети навчання бібліотечних фахівців.

Головним функціями фахових об'єднань у процесі професійного розвитку бібліотекарів мають стати: діагностична (забезпечує вивчення ступеня розриву між рівнем компетентності бібліотекарів та вимогами до їхньої професійної діяльності); відновлююча (забезпечує відновлення втрачених знань); коригуюча (передбачає внесення змін у науково-методичну інформацію, враховуючи нові дані теорії та потреби кожного регіону); компенсаційна (сприяє оновленню знань та вмінь бібліотекарів відповідно до потреб життя); прогностична (випереджаюча) (вимагає визначення знань та вмінь, які будуть необхідні бібліотекарям у майбутньому); моделююча (забезпечує розробку перспектив, еталонів та орієнтирів бібліотечної діяльності); організаційно-регулятивна та інформаційно-оцінююча (безпосередньо забезпечують наукову спрямованість розвитку процесів безперервного підвищення кваліфікації). Значну роль відіграють соціально-психологічні функції: стимулююча, орієнтаційна, мотиваційна, а також адаптивна, що пов'язані з входженням працівників бібліотек у нові економічні, політичні та соціальні умови.

Використання їх фаховими об'єднаннями України забезпечить ефективність і результативність процесу професійного розвитку бібліотекарів у фахових об'єднаннях України.

У статутах об'єднань завдання щодо професійного розвитку мають різне формулювання: "безперервна освіта бібліотечних працівників", "професіоналізація бібліотекарів", "сприяння професійному розвитку" та "підвищення кваліфікації бібліотечних кадрів". Аналіз функціонування професійних організацій бібліотекарів, які організовуються і діють переважно на базі обласних наукових бібліотек (Київ, Харків, Донецьк, Рівне, Вінниця, Миколаїв, Закарпаття і т.д.), виявив пасивність їхніх членів, що негативно відображається на діяльності асоціацій у процесі професіоналізації бібліотекарів. Це передбачає необхідність сприяння вихованню та розвитку їхньої професійної свідомості.

Координація й кооперація між мережами бібліотек й існуючими в Україні бібліотечними товариствами та асоціаціями потребує об'єднання на професійному рівні для вирішення нагальних проблем галузі та бібліотечної професії з метою удосконалення професіоналізації бібліотекарів. Це зумовило процес об'єднання професійних громадських організацій, наприклад, у складі Української бібліотечної асоціації діють як її підрозділи (регіональні відділення) інші товариства бібліотекарів України.

З метою професійного розвитку бібліотекарів професійні товариства об'єднують зусилля з національними та обласними бібліотеками, громадськими фондами, навчальними закладами, інститутами підвищення кваліфікації, галузевими іноземними й українськими організаціями та іншими установами. Найбільш активно у цьому напрямі працюють Українська бібліотечна асоціація, Донецьке і Харківське обласні бібліотечні товариства та ін.

Для діяльності українських товариств та асоціацій бібліотекарів у процесі професіоналізації характерними є предметність, накопичення досвіду та знань, доцільність і використання різноманітних засобів досягнення мети навчання бібліотечних фахівців.

Головним функціями фахових об'єднань у процесі професійного розвитку бібліотекарів мають стати: діагностична (забезпечує вивчення ступеня розриву між рівнем компетентності бібліотекарів та вимогами до їхньої професійної діяльності); відновлююча (забезпечує відновлення втрачених знань); коригуюча (передбачає внесення змін у науково-методичну інформацію, враховуючи нові дані теорії та потреби кожного регіону); компенсаційна (сприяє оновленню знань та вмінь бібліотекарів відповідно до потреб життя); прогностична (випереджаюча) (вимагає визначення знань та вмінь, які будуть необхідні бібліотекарям у майбутньому); моделююча (забезпечує розробку перспектив, еталонів та орієнтирів бібліотечної діяльності); організаційно-регулятивна та інформаційно-оцінююча (безпосередньо забезпечують наукову спрямованість розвитку процесів безперервного підвищення кваліфікації). Значну роль відіграють соціально-психологічні функції: стимулююча, орієнтаційна, мотиваційна, а також адаптивна, що пов'язані з входженням працівників бібліотек у нові економічні, політичні та соціальні умови.

Використання їх фаховими об'єднаннями України забезпечить ефективність і результативність процесу професійного розвитку бібліотекарів у фахових об'єднаннях України.

МОДУЛЬ ІІ: БІБЛІОТЕЧНА ПРОФЕСІОЛОГІЯ ЯК НАУКА