Микола Єгорович Жуковський

Авіація

У протоколі засідання Російської Академії наук від 1 липня 1754 року є запис:

"Високоповажний радник М.В.Ломоносов показав винайдену ним машину, яка може використовуватися для того, щоб за допомогою крил, рухомих горизонтально, в різних напрямах силою пружини, натискати повітря (відкидати його вниз) та підійматися вверх” (цитата орієнтовна).

У тому ж році М. В. Ломоносов писав, що він зробив машину, яка, сама піднімаючись вгору, може підняти маленький термометр. Це була модель вертольота і перша в світі документована практична розробка літального апарату важче за повітря - вертольота із співвісними гвинтами. Проте для того часу реалізація ідеї вертольота виявилася дуже складною.

У 1854-1855 рр. до ідеї створення літака звертається військовий моряк Російського флоту Олександр Федорович Можайський.

Розглядаючи початковий період розвитку авіації, безумовно слід згадати велике значення для подальшого розвитку авіації основоположних робіт МИКОЛИ ЄГОРОВИЧА ЖУКОВСКОГО.

Людина не має крил і по відношенню

ваги свого тіла до ваги м'язів він в 72

разу слабкіше за птаха... Але я думаю, що він

полетить, спираючись не на силу своїх м’язів, а

на силу свого розуму.

Микола Єгорович Жуковський

М.Є.Жуковський - творець теорії підйомної сили крила і автор одного з перших курсів з авіації "Теоретичні основи повітроплавання". Його стаття " Про приєднані вихори", опублікована в 1906 р., з'явилася як підсумок великої роботи в області дослідження підйомної сили крила. Активну участь в розробці цієї проблеми брав Сергій Олексійович Чаплигін, автор монографії "Про газові струмені", на основі якої були створені згодом розділи аеродинаміки великих швидкостей.

Діяльність великого вченого, такого, що все своє життя присвятив дослідженню питань теорії авіації, була дуже високо оцінена. Так, спеціальною ухвалою Ради Народних Комісарів від 3 грудня 1920 р., в якому Н.Є.Жуковський іменувався "отцем російської авіації, він був звільнений від обов'язкового читання лекцій і отримав право "оголошувати курси важливішого наукового змісту". Тією ж ухвалою започатковувалася премія Н.Е.Жуковського за видатні праці в області математики і механіки. Було так само ухвалено рішення про видання праць ученого.

17 грудня 1893 року американські авіаконструктори і льотчики брати Райт – Уилбер (1867-1912) та Орвилл (1871-1948) здійснили перший в історії людства пілотований політ на літаку “Флайер –1” з двигуном внутрішнього згорання. Спочатку на відстань лише 37 метрів за 12 секунд і того ж дня – на відстань 260 метрів за 59 секунд. У подальшому літак був удосконалений, що дало можливість в 1905 році вже здійснити політ на відстань 39 кілометрів за 38 хвилин.

Важливе місце в історії розвитку авіації належить Ігорю Івановичу Сікорському. Він народився у 1889 році в Києві. В 1908 році познайомився з братами Райт, розпочав конструювати вертольоти та літаки. В 1912-1914 роках створив такі відомі літаки як “Російський витязь” та “Ілля Муромець”. У 1919 році емігрує до США де продовжує займатися створенням літальних апаратів, зокрема літаків S – 29 (1923 р.) та S- 38 (1929 р.). Літак його конструкції S-42 встановив у 1934 році рекорд висоти – 6220 метрів, маючи на борту груз вагою 4900 кГ.

Весь світ завдячує І.І.Сікорському за створення вертольотів. Перший американський експериментальний вертоліт VS-300, створений Сікорським, відірвався від землі 14 вересня 1939 року. На його вертольотах були вперше здійснені перельоти через Атлантичний океан (1967 р.) і Тихий океан (1970 р.) з дозаправкою у повітрі.

До цього часу ці літальні апарати з емблемою “Winged – S” вважаються самими досконалими моделями ротаційної авіатехніки.

Важливим етапом у розвитку авіації став перехід від гвинтомоторних до реактивних двигунів. Гвинтомоторні двигуни дозволяли досягати швидкостей не більше 700 км/год і тільки використання реактивної тяги забезпечило вирішення проблеми суттєвого збільшення швидкості польоту літака.

Масштабні роботи по створенню реактивних літаків розпочалися в другій половині 30-х років минулого століття і в 1938 році появився перший у світі німецький реактивний літак “Юнкерс”.

Багато видатних вчених, конструкторів присвятили своє життя літакобудуванню. Зокрема, під керівництвом Андрія Миколайовича Туполєва (1888-1972) було створено більш як сто видів військових та цивільних літаків, серед яких перший реактивний пасажирський літак ТУ-104 та надзвуковий пасажирський – ТУ-144. Стратегічний бомбардувальник Ту-160, створений в ОКБ ім.А.М.Туполєва по основним характеристикам не має аналогів у світі (злітна маса – 275000 Кг, максимальна швидкість – 2200км/год, максимальна дальність – 14600 км, висота польоту – 18000 км).

Слід також відзначити таких видатних конструкторів літаків як Олег Костянтинович Антонов (від АН-2 до АН-24), Петро Васильович Балабуєв, Сергій Володимирович Іллюшин (Іл –2, Іл-18, Іл-62 тощо), Артем Іванович Мікоян (літаки серії Міг), Павла Осиповича Сухого, конструкторів вертольотів Миколу Ілліча Камова, Михайла Леонтійовича Миля, та цілий ряд інших.

Антонов Олег Костянтинович
(7.2.1906, село Троїця Московської ооласті — 04.04.1984, Київ)

Авіаконструктор. Академік АН СРСР (1981) і АН УРСР (1967), Заслужений діяч науки УРСР (1976). Лауреат Ленінської премії (1962), Державної премії СРСР (1952), Державної премії УРСР (1976).

Народився в селі Троїці (тепер смт Троїцьке Московської області, Росія). У 1930 році закінчив Ленінградський політехнічний інститут. Працював начальником планерного конструкторського бюро Товариства сприяння обороні, авіаційному та хімічному будівництву в Москві (1930-1933) та головним конструктором планерного заводу в Тушині (1933-1938). Тут він створив близько 30 типів безмоторних літальних апаратів, на яких були встановлені численні світові рекорди. На вироблених заводом планерах, що надходили в усі аероклуби СРСР, проходили підготовку майбутні авіатори і ставилися численні аеродинамічні експерименти. У роки Великої Вітчизняної війни планери О.К. Антонова отримали несподіване широке застосування. Більш як 600 транспортно-десантних планерів А-7 регулярно доставляли солдатів, техніку, бойове спорядження на різних ділянках фронту, широко використовувались для допомоги партизанам. 1938-1946 О.К. Антонов у ОКБ авіаконструктора О.С. Яковлєва (провідний інженер, 1-й заступник головного конструктора).

З 1946 — головний конструктор організованого в Києві ОКБ (тепер Авіаційний науково-технічний комплекс ім. О.К. Антонова), з 1962 — генеральний конструктор з літакобудування. Професор Харківського авіаційного інституту (1976)

Особисто О.К. Антоновим і під його керівництвом виконано більш як 50 конструкторських розробок, спроектовано та побудовано десятки літаків різноманітного класу і призначення. У серпні 1947 здійснено перший зліт знаменитого первістка та довгожителя О.К. Антонова — Ан-2. Задуманий як сільськогосподарський, Ан-2 швидко став багатоцільовим, отримав 16 модифікацій і набув 40 професій. Ан-2 випускали за ліцензіями китайські та польські літакобудівники.

Подіями в авіабудуванні стало створення 1965 році транспортного літака Ан-22 «Антей», на якому встановлено 41 світовий авіаційний рекорд, а також найбільшого для свого часу (1982) транспортного літака Ан-124 «Руслан» (на ньому встановлено 22 рекорди). Високу оцінку отримали пасажирські літаки: Ан-10, що 1958 у Брюсселі удостоєний диплома і Великої Золотої медалі, та Ан-24, пристосований для польотів з грунтових аеродромів місцевих повітряних ліній. Цей літак експортувався в 26 країн світу.

О.К.Антонов Герой Соціалістичної праці, нагороджений 2 орденами Леніна, орденом Жовтневої Революції, Вітчизняної війни 1-го ступеня, Трудового Червоного Прапору, медалями.

Балабуєв Петро Васильович
23.05.1931, хутір Валуйськ (Луганська область.) — 7.05.2007, Київ

Авіаконструктор, учений, творець найбільшого в світі літака Ан-225 «Мрія». Генеральний конструктор АНТК імені О. Антонова (1984-2005)

У 1954 році закінчив Харківський авіаційний інститут (інженер-механік з літакобудування).

З 1954 — інженер-конструктор, з 1956 — начальник майстерні, з 1959 — начальник збирального цеху, з 1960 — провідний конструктор, в.о. начальника виробництва АНТК. У 1961 році призначений заступником головного конструктора, начальником представництва АНТК на серійному заводі в Ташкенті, з 1965 — директор дослідного заводу в Києві, з 1968 — заступник головного конструктора, з 1971 — головний конструктор, 1-й заступник Ґенерального конструктора. У 1984-2005 роках — Ґенеральний конструктор Авіаційного науково-технічного комплексу ім. О. Антонова.

Приймав участь у створенні близько 100 модифікацій літаків серії «Ан». Був головним конструктором літака для перевезень великогабаритних вантажів Ан-124 «Руслан», керував створенням найбільшого в світі транспортного літака Ан-225 «Мрія». Серед останніх розробок Петра Васильовича — пасажирський Ан-140, багатоцільовий Ан-38, військово-транспортний Ан-70.

Автор понад 100 наукових праць, доктор технічних наук, професор. Під його керівництвом в АНТК ім. О. Антонова проведено фундаментальні дослідження і вирішено ряд основоположних проблем, результати яких мають першочергове значення для розвитку транспортної авіації. Зокрема, розроблені наукові основи проектування багатоцільових літаків народногосподарського використання; важких транспортних літаків, що базуються на ґрунтових аеродромах; сформована і розвинена концепція аеродинамічного і вагового компонування транспортних літаків з помірною суперкритичною профілізацією крил великого подовження, що вперше в світі була реалізована на літаку Ан-124, завдяки чому його льотно-технічні характеристики перевищують на 30–35% характеристики зарубіжних аналогів.

Лауреат Державних премій, Герой Соціалістичної Праці (1975), орден Трудового Червоного Прапора (1966), орден Дружби (1998, Росія), Почесна відзнака Президента України (1992), ордени «За заслуги» III (1992), ІІ (1997), I степеня (1998), орден князя Ярослава Мудрого V ступеня (05.2001). Герой України (з врученням ордена Держави, 1999).

У створення авіаційних двигунів великий внесок був зроблений Олександром Георгійовичем Івченком (1903-1968) – засновником Запоріжського машинобудівного КБ «Прогрес», Архипом Михайловичем Люлькою, випускником КПІ (1908-1984), Федором Михайловичем Муравченком (1929-2010) Сергієм Костянтиновичем Туманським (1901-1073) та багатьма іншими.

Сучасний етап розвитку авіації характеризується удосконаленням таких базових характеристик як маневреність, надійність, інтелектуальність, економічність тощо. Набуває все більшого розвитку процес створення безпілотних літальних апаратів та їх застосування в різних галузях.