Пізнання психології особистості

Кожна людина не схожа на іншу. Як і відбиток пальців, вона неповторна. Пізнання психології особистості, а саме закономірностей формування людини як суб'єкта життєтворчості; механізмів, форм і методів інтегрування всіх психічних процесів, станів, властивостей індивіда в системну якість, що опосередковує його взаємодію з соціумом через предметну діяльність, соціально значущі взаємини, процес соціалізації, турбувало людство ще в стародавні часи. Багатогранність феноменології особистості відбиває об’єктивно існуючи прояви людини в еволюції природи, історії суспільства та його власного життєвого шляху. Пізнання психології особистості – це безперервний процес, який потребує знань різних теоретичних поглядів щодо її структури.

Мета даного розділу - розкриття основних характеристик акцентуацій характеру й темпераменту (за К. Леонгардом, Г. Шмішеком та О. Лічко).

Мета вивчення розділу:

1. Освітня - сформувати у курсантів знання основних характеристик акцентуації характеру та темпераменту.

2. Практична - сприяти розвитку умінь класифікувати осіб за типами акцентуацій характеру та темпераменту

3. Розвивальна - розвивати уміння здійснювати візуальну діагностику типів акцентуації людини та обирати правомірні прийоми впливу на різні категорії акцентуантів.

4. Виховна - виховувати толерантне ставлення до індивідуально-психологічних відмінностей осіб.

ВСТУП

Психологічні особливості характеру об'єктів правоохоронної діяльності вирізняються своєю багатомірністю й різноманітністю. Класифікацій типів характеру існує дуже багато, однак найбільш вдалою для пізнання психології об'єктів правоохоронної діяльності є акцентуація характеру та темпераменту (К. Леонгард, Г. Шмішек та О. Лічко).

Акцентуація (лат. accentus – наголос). Підсилення, загострення певних психічних властивостей. К. Леонгардом [1964, 1968] розроблено концепцію акцентуйованих особистостей. Виділяють окремі риси особистості (акцентуйовані), які самі по собі ще не є патологічними, однак при певних обставинах можуть змінювати розвиток у позитивному або негативному напрямку, досягаючи особливої яскравості в психопатів і невротиків.

Акцентуації характеру - надмірна виразність (загостреність) окремих рис характеру. Акцентуації характеру притаманна уразливість особистості щодо психотравмуючих впливів, адресованих так званому місцю найменшого опору цього типу характеру при зберіганні стійкості до інших. Залежно від ступеня виразності розрізняють явні й приховані (латентні) акцентуації, що можуть переходити один в одного під впливом різних чинників

О.Є. Лічко [1977] розглядає акцентуацію не тільки в особистісному плані, а й зіставляє її з характером, оскільки, на його думку, особистість є широким поняттям, що включає в себе, крім характеру та темпераменту, інтелект, здібності, світогляд тощо.

Виділяють десять типів акцентуації характеру й темпераменту: гіпертимність, схильність до застрягання афекту, емотивність, педантичність, тривожність, циклотимність, демонстративність, збудливість, дістимічність (субдепресивність), схильність до афективної екзальтації. У патології – демонстративності відповідає істерична психопатія, педантичності – ананкастична психопатія, схильності до застрягання – параноїдальна психопатія, збудливості – епілептоїдна психопатія. Зазначені поєднання акцентуацій різних особистісних властивостей, також інтро- та екстроверсії.

У підлітків О.Є. Лічко [1977] розрізняє такі типи акцентуацій характеру: гіпертимний, циклоїдний, лабільний, астеноневротичний, сенситивний, психостенічний, шизоїдний, епілептоїдний, істероїдний, нестійкий, конформний, змішаний.

К. Леонгард[2] виділив дві групи акцентованих особистостей:

-з акцентуацією характеру (демонстративний, педантичний, ригідний, збудливий);

-з акцентуацією темпераменту (гіпертимічний, дістимічний, тривожно-боязкий, циклотимічний, афективний).

Існують дві класифікації типів акцентуацій характеру. Перша запропонована К. Леонгардом (1968), друга – О.Є. Лічко (1977). Наводимо співставлення цих класифікацій.

У класифікації К. Леонгарда відсутні досить поширені в підлітковому віці нестійкий і конформний типи, а також астено-невротичний тип. Дистимічний тип у його класифікації відповідає конституційно-депресивному типу за П.Б. Ганнушкіним (1933), а застрягаючий тип – параноїдальному, вони обидва в підлітковому віці практично не зустрічаються.

2.1. ОСНОВНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ АКЦЕНТУАЦІЙ ХАРАКТЕРУ Й ТЕМПЕРАМЕНТУ [3]