Сутність наукового поняття

Історично склалися різні точки зору на проблему визначення сутності поняття. Проаналізуємо деякі з них.

На думку Кобиліна І.В., поняття - це фундаментальна форма узагальнення наукового знання. Поняття і теорії як форма організації знання займають центральне місце в системі наукового пізнання. [28]

Л.С. Арсеньєв, В.С. Библер, Б.М. Кедрів вважають, що поняття повинно бути осмислено як процес взаємопроникнення його протилежних визначень, що становить важливу умову наукового відображення відносної суті речі в її конкретної цілісності [1].

Д.П. Горський зазначає, що будь-яке наукове поняття, а тим більше системи наукових понять виконують ряд функцій, найголовнішими з яких є наступні:

1) поняття - найважливіший засіб впорядкованого мислення;

2) системи наукових понять є концентрацією нашого знання, що дозволяє людині осмислювати явища, що відбуваються навколо;

3) наукове поняття є найважливішим засобом орієнтування в масі одиничних предметів і явищ дійсності;

4) у системах понять відбивається досвід, накопичений людьми, і оволодіння сукупністю понять є головною умовою прогресу науки [14].

В одній з останніх робіт за логікою Є.К. Войшвилло і М.Г. Дегтярьов вказують, що поняття - це форма пізнання, спосіб розумової діяльності [6]

Завдяки поняттям мислення набуває характеру узагальненого відображення дійсності.

Мислення - це відображення дійсності за допомогою мови. Найбільш істотним моментом, що визначає можливість пізнання дійсності за допомогою мови, є узагальнення предметів деякого класу, виду (наприклад, тварин, рослин і т.д.) і уявне виділення їх при цьому. Результатом таких узагальнень є саме поняття. Застосування понять у мисленні необхідно завжди, коли до мислення пред'являються вимоги визначеності, точності і особливо доказовості.

Ознаки предмета - це не тільки те, в чому вони схожі один з одним, але і те чим вони відрізняються.

Ознаки предмета поділяються на суттєві і несуттєві. Суттєвими ознаками предмета є ті ознаки, які виражають його внутрішню природу, його сутність. Несуттєвими ознаками називаються ознаки, які не виражають сутність предмета, вони можуть належати, і можуть не належати предмету.

При засвоєнні наукових знань учні стикаються з різними видами понять. Невміння учня диференціювати поняття призводить до неадекватного їх засвоєнню.

Л.С. Виготський вперше ввів у психологію поділ понять на наукові та ненаукові - «життєві», при цьому він мав на увазі не зміст засвоюваних понять, а шлях їх засвоєння [10].

Засвоєння системи понять завжди відбувається за допомогою дорослих. До систематичного навчання в школі дорослі не ведуть спеціальної роботи з формування понять у дітей. Вони зазвичай обмежуються вказівкою на те, вірно чи невірно дитина віднесла предмет до відповідного поняття. Внаслідок цього дитина засвоює поняття шляхом «проб і помилок». При цьому в одних випадках орієнтування фактично відбувається по несуттєвим ознаками, але в силу поєднання їх в предметах з істотними в певних межах виявляється вірною. В інших - орієнтування відбувається на істотні ознаки, але вони залишаються неусвідомленими. Саме в цій неусвідомленість істотних ознак Л.С. Виготський бачив специфіку так званих життєвих понять. Таке засвоєння понять не відображає всіх сторін специфічно людського способу придбання нових знань.

Зовсім інша справа, вважав Л.С. Виготський, коли дитина потрапляє в школу. Процес навчання передбачає перехід від стихійного ходу діяльності дитини до діяльності цілеспрямованої, організованої. Поняття, що формуються у дитини в школі, характеризуються тим, що їх засвоєння починається з усвідомлення істотних ознак поняття, що досягається введенням визначення. Саме в цій усвідомленості істотних ознак Л.С. Виготський і бачив специфіку наукових понять. Цей шлях, на його думку, дає можливість дитині надалі довільно і свідомо діяти з поняттям [38, с. 191; 10].

Для утворення поняття необхідно виділити суттєві ознаки предмета, застосувавши з цією метою ряд розумових (логічних) прийомів: порівняння, аналіз, синтез, абстрагування, узагальнення.

Наукове поняття створюється шляхом попереднього вибору конкретного типового зразка, з багатьох однакових об'єктів і подальшого дослідження та опису цього зразка на основі наукового методу освоєння суспільством об'єктів. Понятійне опис визнається правильним, а відповідне поняття науковим за умови, що воно відповідає не тільки описаного зразком, але і будь-якого об'єкта з тих багатьох однакових чи подібних об'єктів, з яких було обрано типовий зразок. Наукове поняття має відповідати будь-якому конкретному мірозданному об'єкту з тих об'єктів, які позначені цим поняттям [22, с. 86].

Наукові поняття відображають сутність предмета, вони більш усвідомлені і в розвиненому вигляді включають не тільки узагальнення предметів, а й узагальнення своєї думки. Слово, що виражає суворо певне поняття який-небудь галузі науки або техніки називається терміном.

В останні роки посилюються інтеграційні тенденції в науці. Це призвело до виділення нового компонента апарату науки - класу загальнонаукових понять. Саме ці поняття сприяють інтеграції знань різних областей [39, c. 163].

Таким чином, наукове поняття являє собою словесну умовну назву відомого об'єкта або якого-небудь унікального мірозданного об'єкта і відповідне позначеному об'єкту словесний опис, виражене відомою мовою і зафіксоване письмово. Наукове поняття створюється шляхом попереднього вибору одного конкретного типового зразка, з багатьох однакових об'єктів і подальшого дослідження та опису цього зразка.