{Назва статті 167 із змінами, внесеними згідно із Законом № 483-V від 15.12.2006 }
1. Корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
2. Володіння корпоративними правами не вважається підприємництвом. Законом можуть бути встановлені обмеження певним особам щодо володіння корпоративними правами та/або їх здійснення.
3. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.
{Статтю 167 доповнено частиною третьою згідно із Законом № 483-V від 15.12.2006 }
{Статтю 168 виключено на підставі Закону № 4498-VI від 13.03.2012 }
{Статтю 169 виключено на підставі Закону № 4498-VI від 13.03.2012 }
{Статтю 170 виключено на підставі Закону № 4498-VI від 13.03.2012 }
{Статтю 171 виключено на підставі Закону № 4498-VI від 13.03.2012 }
Стаття 172. Законодавство про корпоративні права держави
1. Відносини, пов’язані з управлінням корпоративними правами держави, регулюються Законом України "Про управління об'єктами державної власності", іншими законами України та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.
{Стаття 172 в редакції Закону № 4498-VI від 13.03.2012 }
Розділ IV
ГОСПОДАРСЬКІ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ
Глава 19
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРО ГОСПОДАРСЬКІ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ
Стаття 173. Господарське зобов'язання
1. Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
2. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.
3. Сторони можуть за взаємною згодою конкретизувати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановлено інше.