Тестологічний. У його основі – стандартизовані випробування профпридатності. Такий підхід має свої переваги:
1) при грамотному використанні тестів можна отримати правдиві результати;
2) за допомогою тестів легко створювати видимість значної і науково обґрунтованої роботи;
3) тести дозволяють формувати у клієнтів мотивацію на самопізнання.
Основні недоліки тестів:
1) дуже важко повністю стандартизувати процедуру обстеження і самі тести;
2) більшість професійних тестів просто неякісні;
3) часто тести не дозволяють враховувати здатності клієнта, які постійно змінюються, рекомендації за результатами обстеження мають невисоку прагматичність.
Інформаційно-просвітницький. Головне завдання – озброїти клієнта необхідною інформацією, а там він вже «сам розбереться».
Раціоналістичний. Припускається, що професійний вибір і взагалі самовизначення можна «раціонально прорахувати». Найбільш популярні зараз розробка і використання комп’ютерних методів при прийнятті рішення.
«Глибинний», психоаналітичний. Він ґрунтується на виявленні «внутрішніх» прагнень людини, що самостверджується, і направленні цих прагнень в позитивне русло.
«Гуманістично-психотерапевтичний». Цей підхід базується на поважливому відношенні до унікальності й цілісності людини, яка самовизначається. Проте гуманістичні психологи недооцінюють ролі соціуму при формуванні особистості, хоча самовизначається людина саме в суспільстві та культурі.
Організаційно-управлінський. В основі – реально працююча система профорієнтації, яка припускає взаємодію найрізноманітніших соціальних інститутів: школи, психологічні центри, громадські організації, підприємства, учбові заклади тощо.
«Часткові послуги». Ґрунтується на обмеженій допомозі: наприклад, лише профдіагностика, або тільки профінформування, або допомога у прийнятті рішення.
Ідеологічний (виховний). В основі цього підходу – припущення про те, що на життєві вибори найбільший вплив мають ідеї, які господарюють у суспільстві.
«Примусовий». Подібний підхід – для особливих випадків: наприклад, при виборі роду військ для призовника, при розподілі робіт серед ув’язнених. У низці випадків це вибір професії і місця роботи, які явно не відповідають високій кваліфікації безробітного в умовах розвалу виробництва. Перспективним варіантом такої стратегії є підготовка спеціалістів з вищою освітою з числа ув’язнених в колоніях. По-перше, для багатьох раніше засуджених це рідкісний шанс стати порядними членами суспільства. По-друге, спеціалісти відзначають високу мотивацію ув’язнених до оволодіння такими професіями.
Актуалізуюча стратегія. В її основі – реальна взаємодія з клієнтом і виведення його на рівень суб’єкта побудови свого життя. Важливою умовою такої стратегії є активна, творча позиція самого профконсультанта, оскільки клієнт і консультант фактично створюють єдину систему і в якомусь сенсі прагнуть того, щоб стати єдиним суб’єктом рішення профконсультаційної проблеми.