Греко-перські війни та їх наслідки

У даному питанні відповідь потрібно розпочинати з означення хронологічних меж та причин греко-перських війн. У V ст. до н.е. настав період найвищого розквіту грецького світу. Але на початку століття грекам довелося зі зброєю в руках відстоювати свою свободу і незалежність у боротьбі з могутньою Перською державою, яка намагалася підкорити Елладу. Походи персів проти греків ми називаємо греко-перськими війнами (500-449 рр. до н.е.), хоча самі греки у ті часи їх називали мідійськими. Вони вважали, що мідійці, які раніше жили у Малій Азії і були підкорені персами, є один і той же народ, що і перси. Отже, головними причинами війни були:  намагання володарів Персії підкорити грецькі поліси Балканського півострова;  опір грецьких полісів на Іонійському узбережжі Малої Азії загарбницькій політиці Персії. Розпочати рекомендується з розповіді про похід Дарія І проти скіфів. Перед тим, як здійснити похід проти греків, перський цар Дарій І вирішив здійснити похід проти скіфів, що жили у Причорноморських степах. Цим походом Дарій І намагався вирішити два завдання: по-перше, покарати скіфів, за їх набіги, що вони здійснювали в азійські володіння персів, а, по-друге, забезпечити тил у майбутній війні з греками. У 513 р. до н.е. велике перське військо, через збудовані грецькими майстрами мости через протоку Босфор і річку Дунай (Істр) вступило у межі Великої Скіфії. Охорону мостів перський цар доручив своїм союзникам грецьким правителям-тиранам іонійських міст. Два місяці тривав похід персів у глиб степів. Весь час перси без успіху переслідували невловимих кочовиків, які на шляху персів спалювали пасовища і засипали колодязі. Крім того скіфи вчиняли стрімкі набіги на перське військо, осипаючи його стрілами, завдаючи значних втрат. Тим часом один з правителів міста Херсонес Мільтіад підмовляв своїх колег тиранів, що охороняли мости, зруйнувати їх, щоб перське військо не змогло повернутися. Проте ті не послухалися Мільтіада, боячись за своє майбутнє. Коли знекровлене і знесилене, з великими втратами перське військо разом з Дарієм повернулося з безрезультатного походу, Дарію донесли про заклики Мільтіада. Мільдіад зрозумів, що йому не поздоровиться, тікає на свою батьківщину в Афіни, а Дарій з тих часів став вважати афінян своїми головними ворогами. Наступний етап – це розповідь про іонійське повстання, яке підготувало грунт до Марафонської битви та безпосередньо про саму Марафонську битву, яка стала однією з головних подій греко-перських війн. У 500 р. до н.е. грецькі міста-держави, що розташовувалися на узбережжі Малої Азії, повстали проти влади своїх тиранів і персів. На чолі повстання стало багате місто Мілет. Перси проти повсталих рушили величезне військо. На заклик про допомогу відгукнулися лише два міста: Афіни, що послали 20 кораблів, і Еретрія – 5 кораблів. Після шести років опору повстання було придушене. Особливо жорстоко перси розправилися з мілетцями. Храми міста були зруйновані, а населення було віддано в рабство і угнано у глиб Азії. Марафонська битва. Перський цар Дарій розіслав своїх посланців у грецькі міста з вимогою «землі і води». Деякі міста визнали владу персів. Але Афіни і Спарта відмовилися це зробити, вони вбили посланців Персії. Дарій розпочав активну підготовку до походу, який очолили його полководці Датіс та Артаферн. У 490 р. до н.е. за 42 км від Афін на рівнині поблизу Марафона висадилася перська армія. Назустріч їй із десятьма тисячами піхотинців виступив афінський полководець Мільтіад. У Марафонській битві греки здобули перемогу над ворогом, який значно перевищував їх чисельно. Наступним етапом війни, який потрібно охарактеризувати, став похід Ксеркса в Грецію. в цьому аспекті відповіді потрібно коротко розповісти про битву при Фермопілах та Саламінську битви, які стали складовими частинами походу Ксеркса в Грецію. Через десять років після Марафонської битви перси розпочали новий похід проти греків. На чолі перського війська стояв Ксеркс, син Дарія. Навесні 480 р. до н.е. Ксеркс із військом переправився з Азії в Європу через протоку Геллеспонт. Більшість грецьких міст-держав об'єдналася в єдиний союз, його очолила Спарта. Загалом 31 держава брала участь у спільній боротьбі проти персів. Кожна з них давала своїх воїнів та свої кораблі в спільну армію та флот. Військо під командуванням спартанського царя Леоніда розташувалося у вузькому Фермопільському проході. Цей прохід з'єднував Північну і Середню Грецію. Грецькі війська, таким чином, закрили шлях в Середню Грецію. Битва при Фермопілах. Ксеркс підійшов до Фермопіл і став поруч з проходом. Чотири дні противники не починали військових дій. На п'ятий день Ксеркс наказав атакувати прохід. Наступ відбірного перського війська не мав успіху. Два дні тривали запеклі бої. Перси не могли нічого вдіяти грекам. Вночі третього дня зрадник провів персів у тил грецького війська. Леонід наказав відступити всім союзникам, крім спартанців. Мужньо билися триста спартанців на чолі з Леонідом. Всі вони загинули, захищаючи рідну землю. Прорвавшись через Фермопільський прохід, перси зайняли Середню Грецію. 28 вересня 480 р. до н.е. сталася важлива морська битва поблизу острова Саламін. З боку греків в ньому брало участь 370 кораблів, 200 з яких належали афінянам. З боку персів – 700 кораблів. Грецькі кораблі (трієри) мали по три ряди весел з кожного боку, були легкими та рухливими в порівнянні з важкими і неповороткими кораблями персів. Саламінська битва. Афінський полководець Фемістокл розраховував заманити перські кораблі у найбільш вузьке місце протоки і там дати бій. Для цього треба було зробити вигляд, що його флот відступає. Перси піддалися на цю хитрість і перейшли у наступ. У цій битві перський флот втратив понад 200 кораблів. Після поразки в Саламінській битві Ксеркс залишив більшу частину армії в Греції, а сам з флотом відправився до Малої Азії. В 479 р. до н.е. об'єднані війська греків зійшлися у двобої із залишками перського війська поблизу міста Платеї. Саме Платейська битва відіграла вирішальну роль у греко-перських війнах. Здобувши перемогу, греки остаточно розгромили противника і вигнали його з Греції. Битви при Саламіні і Платеях поклали край походам персів у Європу. Грека настільки повірили у свої сили, що самі перейшли у наступ проти персів. У продовж наступних 30 років вони відвойовували у персів острови і береги Егейського моря, здійснювали рейди на Кіпр і в Єгипет. На завершальному етапі війна для греків з визвольної перетворилася у загарбницьку. Проте походи на Кіпр і в Єгипет не завжди були переможними для греків, що виснажувало їх сили і зрештою 449 р. до н.е. сторони уклали між собою мир («Каліїв мир»). За цим миром Персія утримала за собою Кіпр, проте відмовилася від островів і малоазійського узбережжя Егейського моря. Персидському флоту було заборонено з’являтися в Егейському морі. Роблячи підсумок до питання, студенти мають наголосити на тому, що для Греції війна мала величезні наслідки. Так, Афіни вийшли з війни могутньою морською державою, главою Делоського союзу. В Афінах остаточно утвердилася демократія. Було дано поштовх господарському розвитку Афін та всій Греції. В той же час став набирати силу конфлікт зі Спартою, яка не бажала бачити Афіни домінуючою силою в Елладі.