Повага до особистості у поєднанні з справедливою вимогливістю

У виховній роботі поважливе і турботливе відношення до дітей повинно поєднуватись з високою вимогливістю, підтриманням необхідного порядку в роботі і поведінці. Суттєвою особливістю є те, щоб педагог турбувався про зміцнення доброзичливих стосунків з учнями, проявляв до них щиру повагу, педагогічний такт, створював умови для сприятливого самопочуття (психологічного комфорту) і зміцнення особистої гідності і в той самий час висував до них високі вимоги, спонукав до підтримання необхідного порядку.

А.С.Макаренко у статті „Дисципліна, режим, покарання та заохочення” писав: „Коли б хто-небудь спитав, як би я зміг у короткій формулі визначити суть мого педагогічного досвіду, я б відповів, що якомога більше вимоги до людини і якомога більше поваги до неї”. (Макаренко, Методика виховної роботи).

Повага і вимогливість діалектично пов’язані.

Повага виявляється в доброзичливості до учня, в чуйності і увазі до нього, в турботі і допомозі, в довір’ї і тактовності. Але поряд з цим, до учня мають бути висунені чіткі і безкомпромісні вимоги щодо виконання своїх обов’язків, правил поведінки. Такий підхід сприяє підготовці учня до відповідальності за свої вчинки перед суспільством і конкретними людьми.

Вимогливість, якщо вона не має нічого спільного з прискіпливістю, упередженістю, являється вищою мірою поваги до людини. Повага і вимога – не різні речі, а дві сторони гуманного ставлення до вихованця.

Отже, пред’являти розумні вимоги до людини – це значить поважати її, бачити сильні і слабкі сторони і на цій основі піднімати її на більш високу сходинку досконалості.