Повнота життя і щастя

План

Сутність людини як об'єкта філософського та наукового аналізу.

2. Ціннісні виміри людського життя. Смерть і безсмертя.

3. Поняття творчості, свободи і відповідальності.

Повнота життя і щастя.

Феномен людини та сутність людського життя може розглядатися або через його порівняння з іншими сутностями чи яви­щами, або через розкриття його власної унікальної природи.

Релігія розглядає як вищу цінність Бога. Людина є суперечливою єдністю духу (душі) і природи (тіла), якісно протилежних одне од­ному як величне і низьке.Тут простежується прагнення людини не лише пізнати власну сутність, а передусім прилучитися до вищої сут­ності — Бога.

Релігійний вимір сутності людини зводиться до пізнання Бога і служіння йому, людина - раб Божий.

Мислителі натуралістичної орієнтації виходять з культу природи. Тому людина вважається лише природною істотою, вона нічим особливо не відрізняється від тварин (так, 3. Фрейд, відомий австрійський психіатр і філософ, вва­жав, що сутність людини може бути зведена до її підсвідомих інстинктів — еросу і танатосу, тобто кохання і смерті). Людина містить у собі не лише надбан­ня, а й тваринні начала (в цьому аспекті не можна, мабуть, не погодитися з китайською мудрістю "…не все людське є у звірові, але все звіряче є в людині...").

Розглядаючи людину «ззовні», слід зупинитись на соціоцентризмі, за яким людська природа сприйнятлива до безкінечних змін відповідно до обставин.

Ще однією світоглядною позицією в оцінці сутності лю­дини, підходом "зсередини " єідеалізм. Філософи-ідеалісти вважають, що головним у людині (її сутністю) є свідомість, розум, і саме цією властивістю людина відрізняється від інших живих істот. Ще однією світоглядною позицією в оцінці сутності лю­дини, підходом "зсередини" єідеалізм. Філософи-ідеалісти вважають, що головним у людині (її сутністю) є свідомість, розум, і саме цією властивістю людина відрізняється від інших живих істот.

Сутність людини як об'єкта філософського та наукового аналізу не є чимось сталим, встановленим раз і назавжди:

- по-перше, людина є живою істотою;

- по-друге, людина є там, де є її діяльність;

- по-третє, людська діяльність здійснюється у системі суспільних відносин;

-по-четверте, людська діяльність (праця) є усвідом­леним процесом перетворення природи, суспільства і самої людини;

-по-п'яте, людина є істотою духовною, їй притаманна душа.

Кожна людина вбачає для себе сенс життя по-різному: одні вбачають його у праці, другі — в коханні, треті — у самовдосконаленні, пізнанні, четверті — у боротьбі, п'яті — у служінні Богу тощо.